Різдвяний вечір віяв сум,
Почула за дверима шум,
Хтось стукав в двері до хати,
«Дозвольте вам поколядувати!»
Відкинула клямку от дива,
Десь загубились всі слова,
Стоїть минуле на порозі,
Забилось серце у тривозі.
Майнула в юні ті роки,
А почуття були палкі,
Вечір перекреслив все Різдвяний,
На довго зник її коханий.
Роки минали, а вона,
Лишилась кругла сирота,
Вже не одне пройшло Різдво,
Радості в хаті не було.
Самотність блимала в кутках,
А він приходив лише в снах,
В Бога все напоготові,
Скільки в очах його любові.
Без запитань летить в обійми,
Такі гарячі і надійні,
Самотність шкірить свої зуби,
Що завтра скажуть тобі люди.
А їй пусте, вона чекала,
Надія в серці не згасала,
Різдвяний вечір його вкрав,
Сьогодні борг свій їй віддав.
http://antonina.in.ua/index.php/pro-zhittya/943-rizdvyana-zustrich.html
