Когда твои, целую губы,
Готов от счастья умереть,
Играет сердце ритмы бубна,
Грудную разрывая клеть.
В истоме закипают мысли,
И чтоб не вырваться вперед,
Простые исчисляю числа,
Подмешивая к мыслям лед...
Федик Юрій Михайлович Когда твои, целую губы
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548140
Едва удерживает сердце
Моя грудная, братцы, клеть.
Такое в нём взыграло скерцо,
Что нету мочи мне терпеть!
Я лёд подмешиваю в мысли,
В уме считаю до двухста...
Но тучи надо мной нависли,
Меня сразила красота.
Её немыслимые губы,
Целуя их, впадаю в транс...
Ещё бы в партитуру трубы
И... будет сказочный романс.
Дивна річ - поети та поезія: тільки в цьому мистецтві може один поет кепкувати з іншого, адже в малярстві, наприклад, це якось не виходить, хоча щось таке у Кукриніксів пам'ятаю стосовно відомих художників... Просто я не люблю пародію, бо в принципі можна зробити пародію на будь-якого поета, в тому числі і на Патару. Але навіщо? В той же час мимоволі пригадав, що колись був опус "Как бы написали стихи поэты на тему "Жил-был у бабушки серенький козлик". Напевно: я дійсно став старий та консервативний.. і втратив гумор. Вибачте.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А на Патару і пишуть, я ж не депутат, щоб бути недоторканною. Кожен має право на свою думку, пане Вікторе, нічого вибачатися.
Ви, як і завжди,неперевершені!А чи не ображаються об*єкти уваги?Втім, то справа авторів...А перед Вами варто схилити голову за талант.З повагою Пломінь.
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Просто зачепилося око за грудную клеть... От така я противнюча баба, не можу пройти повз такі речі... Сподіваюся пан Юрій не образиться...Дякую Вам на доброму слові...