А знаєш, твоя нова дівчинка читає мій паблік
Лайкає кожен текст
Ретельно вишукує в кожній комі,
натяк на Тебе
Минуло більше двох років, і більше двох десятків дівчаток
А всеодно, вони,
стабільно нишпорять моєю сторінкою
перечитують вірші в пабліку, деякі навіть щось репостять
Так кумедно за ними спостерігати
Кожну з них, сміливо можна назвати, красунею, лялечкою
Всі вони, ніби з кастингу в "Супермодель"
Але чомусь, ось уже більше двох років
Вони шукають моєї прихильності
Мило посміхаються при зустрічі,
Запрошують в театр і на розмови за чаєм
Я не знаю хто їм про мене розповідає
Не знаю, навіщо
Між нами ж, по суті, окрім повітря
й пари чашок кави не було нічого.
Ну подумаєш, була осінь, нічні дахи висоток, глінтвейн на карпатських травах
Подумаєш, були вірші, так зараз кожен другий, якщо не фотограф
то писака, з добре розпіареним пабліком
А я ж навіть не пишу нічого адекватного
З того часу як наткнулася поглядом
На твої метушливі руки
Я ж тепер до непристойності зайнята Іншим
Тягаю його футболки, допомагаю проспати будильник
А твої дівчатка з впертістю продовжують мандри моєю сторінкою
Лайкають фото, репостять вірші
