Всесвіту в маленькому зерняті стало тісно.
Бах-ба-бах!!!
Вирвалися на волю молекули, атоми, електрони, кванти
І ще якісь часточки всесвіту про які ми не знаємо.
Розлетілися, розбіглися, поспішали на простори великого «нічого»,
Стикалися, билися один об одного утворюючи планети,
Зірки, скупчення, галактики, кластери і ще якісь гігантські
Угрупування, про які ми не знаємо.
І весь цей час втікачі розганялися, все далі віддаляючись від центру,
Забувши і не відчуваючи зв′язок, що гумовою вервечкою
Підступно і хитро чекає, не дає про себе знати
Аж поки вервечка натягнеться, набере достатньо сили
Мить…
І планети, зірки, скупчення, галактики, кластери і ще якісь гігантські
Угрупування, про які ми не знаємо
Повертаються у материнське лоно чорної діри, в зернятко,
В маленьку кульку. Ця кулька виринає з іншого боку діри,
В іншому Всесвіті. І знову
Бах-ба-бах!!!
Неначе безмежний Велетень грається в космічне йо-йо.
Дуже гарні образи! 
