А їм там холодно…
Стріляють «гради»,
Буває голодно,
І хлібу раді.
А десь у Раді
Теплі і ситі,
Засіли гади,
Багаті й вдіті.
Послали хлопців
Вмирати в поле,
Як добровольців,
А нам всім горе.
Вони брехливі,
Життя за гроші,
А неньки сиві
Благають: «Боже!
Верни мені сина!
Хай буде мирна
Наша країна!»
і знову збираються 50 тис. мобілізувати
думаю, потрібно озброюватись тут, на місцях. і йти захищати хлопців у раду, бо вже терпіння закінчилось( і я про це серйозно)
гарні ваші слова
kostyanika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Доторкнулися до серця. Коли ж буде край?
Дети? Де ти сину?
Тихо шепче мати.
І не знає бідна
В кого запитати.
Тільки серце в грудях,
Мов в кулак стискає.
Матір Божу просить,
Захисти- благає!
Від дощу, від грому,
Від морозу злого,
Від людей недобрих,
Від звіра лихого.
У молитві тихій
Ніченьку зустріне.
І в сльозах до ранку:
Дети? Де ти, сину?
kostyanika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Всім ця війна горе, якби у травні розгромили цю навалу, тот не було б цього. Жах, а мені розповідали, що вбиті наші хлопці лежать у полі (у липні було), та їх нихто не забирає. А ще у вбитих забирають мобільники, та й шлють смс до дому, що все нормально, а потім - збіг ваш син з війни, нічого не будемо робити та допомогу на загиблого ви не отримаєте.
kostyanika відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Інночка, це все жахливо! Я не знаю вже, хто винен у всьому жаїхітті, що коїться! На вихідних розказував знайомий, який їздить волонтером в АТО, що бачив, як хлопці знімають з ніг шкіру разом зі шкарпетками...
