простим вуличним песикам, які здатні подарувати серцю теплоту
В русі хвости, перелякані очі,
Дивна цікавість захоплює дух
Шлунки порожні до їжі охочі;
Страх видає настороженість вух.
Кості захрумають, подумки свято,
Легка боязнь все їх кличе назад,
Та не втікають малі цуценята,
Поки бажанням поїсти горять.
Погляди жваві, серде́нька гарячі,
Страх наганяла людська вам рука.
Ех, якби з вами побавитись в м'ячик,
Ви б не ховались тоді під паркан.
Лапки зали́шать маленькі позна́чки
Так непомітно на ґрунті сирім.
Ви лиш поїште, а потім, собачки,
Будете жити у серці моїм.
Мордочки крутяться в різнії сторони,
Майже не зводячи з камери віч.
Може, занадто ви голодом зморені,
Що роздивляєтесь так навсібіч?
Хай же вам доля дає виживати
В різних умовах, від різних пригод.
Вмійте, песята, в житті не боятись
Жодних трафунків, подій, перешкод.
Для них би побільше добра 
Приємно відчути це зворушення 
Ми до тих собачат дуже схожі, Олеже! Прийде якийс дог та й заставить під його дудку... скавчати. 
Але на кожного дога повинна знаходитися якась управа 
