Холодно стало і небо стемніло,
Та ніби сонце ще недавно гріло.
А тепер просто світить над головою.
Осіннє листя сховалося стомлене,
замучене свистом вітрів й шумом злив.
Тепер воно спить, чекає знову див.
Схилились в сон дерева, небо сіре і сумне.
Було красиво, ніжно, мрійливо, кольорово.
У вересні, у жовтні та у листопаді.
А тут лише сніжиночки лапаті
простір забілили, і надто монотонно.
Хтось зве це казкою, а хтось - кошмаром.
Морозно навколо й хурделиця,
Живе все спить і не шевелиться.
Та варто знати, що все спить не даром.
Усе живе збирає сили для життєвої боротьби.
Бо осінь покличе весну скоро.
Зима, як сторож неба без покори
панує зараз, щоб не було природньої журби...
січень 2011
