Пригорнуся я душею
до рідного слова,
з Україною моєю
поведу розмову.
Україно – рідна мати,
у віках нетлінна,
як було тобі співати,
рівна серед рівних?
Де черпала ти, рідненька,
і снагу, і силу,
поки тебе вороженьки
до ноги косили?
Встаньмо, браття, отчим краєм,
візьмемось за руки.
У блакиті вже палає
золото для злуки.
Наша воля, наша слава
буде нам окраса.
Нездоланна є держава
на землі Тараса.
Споконвічними садами
у піснях квітчалась.
Православними дідами
Руссю називалась.
Отамани та гетьмани,
козаки у полі
під орудою Богдана
дбали твою волю.
Ще співає Україна
і буде співати.
За свободу, за родину
будьмо, пане-брате.
Стіймо, внуки Ярослава,
на своєму полі.
Не померкне наша слава,
не ослабне воля.
Пригорнуся я душею
до рідного слова,
з Україною моєю
поведу розмову.
