Вітри намелюють тумани,
Сивіша ніч. Її коса
Високих зір зіниці ганить -
І сліпнуть зорі в небесах.
Ми заблукали ненароком
У пухкуватім молоці,
Углиб повільнішають кроки,
Й цвітуть румянці на щоці.
Дерева, наче срібні пави,
Під ноги стелять пізній лист,
Й алеї сизокучерявій
Складають душі акафіст.