Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Артур Сіренко: Негода - ВІРШ


Артур Сіренко: Негода - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 1

Пошук


Перевірка розміру




Негода

Артур Сіренко :: Негода
«Ніколи не знаєш, скільки часу пливеш річкою, якщо течія швидка.» (Ернест Гемінгвей) На війні є багато жахливих і паскудних речей. Смерть не входить до їх числа. Смерть – це звільнення. Політ у безодню. У щось невідоме. Є речі гірші за смерть. Не буду їх перераховувати – вони давно названі. І перераховувати їх неприємно. Це якщо під війною розуміти тільки фронт. Хоча найбільші трагедії під час війни відбуваються саме в тилу. Так от про фронт: є річ на передовій паскудніша за москальські кулі – це негода – холодний понурий дощ, тумани і сирість – вини інколи вбивають більше… У той день було саме це і ще й вітер. Холод і сирість пробирала до кісток. А ще очікування і нудьга. Коли не відбувається нічого, але очікуєш найгіршого – стає дуже тоскно і паршиво. Данте був правий – у найглибших колах пекла панує не вогонь, а лютий холод. Я сидів в сирому бліндажі, ховаючись від дощу та вітру, який цього дня був просто шалений. Небо хотіло плакати, але вітер ніс сльози неба паралельно землі. Inferno крутило свої вихори. У такі хвилини рятує інколи розмова: від неї стає тепло. Єдиний співрозмовник мій у той день був неординарний: у солдата було не все гаразд з головою. Взвод, в якому він раніше служив москалі накрили «градом» - за якусь мить люди перетворилися на криваве місиво. Він один випадково вцілів. З ворожого оточення вивіз його місцевий селянин, сховавши солдата в сіні. Сепаратисти потім довідались про це і того селянина розстріляли. Від всього пережитого солдат збожеволів. Його помістили в лікарню, через деякий час він почав поводити себе адекватно, вирішили, що він нормальний, і, зрештою, він знову потрапив на фронт і саме в мій взвод. Він часто заговорювався і поводив себе дивно, але я чомусь був впевнений, що в своїх він стріляти не буде, сепаратистів він ненавидів і коли буде сутужно – не підведе. (Знову мені здалося, що весь навколишній світ збудовано з шматків старих газет. Навіть небо. Навіть трава – нарізки газет.) Я неодноразово спілкувався з божевільними – траплялось. У них погляд відсутній. Вони не тут. Вони ніде. Вони не помічають співбесідника, він для них або відсутній, або являється якимось іншим об’єктом. У цього ж солдата погляд був осмислений і він розумів співрозмовника. Але одночасно жив в якомусь своєму вигаданому світі. Солдат навіяв мені думки про Данте, які вже полишили мене (я намагався думати про Полінезію – про острів Фату-Хіва), але знову повернулися. Мене не полишало відчуття. Що я мандрую колами чи то сферами Inferno вибравши замість Вергілія провідником божевільного солдата. Бо він краще знає пекло ніж Вергілій… І ось він завів мене ще в одне коло… «O voi, che siete due dentro un foco, S’io meritai di voi mentre ch’io vissi, S’io meritai di voi assai o poco…» («О, ви, двоє в одному вогні, якщо я прославив вас, доки жив, якщо я прославив вас, хоч трохи – зупиніться!») Я спробував заговорити про тріченто і квадріченто. Тема співрозмовника не зацікавила. Він лише сухо зауважив, що ренесанс це була лише чергова спроба людства осягти неосяжне, мислити про ідеальне суспільство якого не може бути в принципі. А значить сама векторність епохи була небезпечним блуканням над прірвою. Потім він несподівано змінив тему розмови: - Я прочитав пару днів тому прочитав одну класну книжку. - Яку? - Синю. - І про що ж ця книжка? - Про хіппі одного. Прикинь, чувак десь до тридцяти жив собі нормальним життям, заробляв собі на життя тим, що кому стіл майстрував, кому двері. А потім як перемкнуло його – кинув все і пішов хіпувати. Почав людям нести всіляку ахінею як всі хіпі: ми мовляв, діти-квіти, всі любити один одного повинні. На нього дивились як на ненормального. Потім він до якогось старого корєша на весілля пішов. Налив всім води, а вони п’яніли від води як від вина. А в той час один безхатько у місці безлюдному оселився і почав говорити, що мовляв неправильно ви всі люди живете. А як той хлопець до безхатька з’явився, він оголосив, що він носій істини. Безхатька того потім заарештували і в тюрмі зарізали. А той хлопець потім пішов до озера і почав по воді ходити як по землі. Скінчилось все погано – того хлопця зловили чи то сепаратисти, чи то москалі і прибили його цвяхами до стовпа. Але з моргу його тіло пропало і потім його бачили живим у різних краях… Така от книжка – дах просто зриває… - Такої книги не існує у світі людей. Вона може існувати тільки у твоїй свідомості… Я вийшов з бліндажа. Я думав, що цей солдат справді божевільний. А ще я подумав, що наша естетика занадто сентиментальна. У ці страшні часи війни нам потрібна інша естетика – хоча б така як в китайській епопеї «Три царства». Якщо ж ми не здатні позбутися свої сентиментальності (в крові, мовляв, земля в нас така, ото ж бо), то треба трансформувати сентиментальність хоча б в таку як в класичній японській поезії, що стала поезією самураїв. А ще я думав, що гілки дерев – це теж корені. Тільки вростають вони не в землю, а в небо. Це особливо відчутно восени, коли дерева розгубили свої чутливі пальці-листя. І це стосується не тільки дерев землі, але і Світового Дерева. І як шкода, що зараз я не можу споглядати дерево – я би прийшов до стану досконалої рівноваги і спокою не дивлячись на мінометний обстріл, що почався. Ми практично нехтували мінометним обстрілом – він був набагато менш небезпечним ніж обстріл «градом» і тим паче «смерчем». А дарма. Несподівано недалеко від мене вибух струсонув землю. Я відчув (так мені здалося), що між каскою і бронежилетом залетіла величезна оса і вжалила мене в потилицю. Падаючи на мокру землю я ще встиг подумати, що я не вбитий, а тільки злегка поранений – мене лише зачепило – інакше б думати я б уже не міг… Потім все згасло – вимкнули все світло у Всесвіті – всі ліхтарики одночасно. Отямився я вже в шпиталі.

ID: 535187
Рубрика: Проза
дата надходження: 06.11.2014 22:13:51
© дата внесення змiн: 04.09.2016 22:33:25
автор: Артур Сіренко

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Фрау Ларсен, Олександр Букатюк, Леонід Ісаков, Svitlana_Belyakova
Прочитаний усіма відвідувачами (658)
В тому числі авторами сайту (33) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Luka, 02.09.2016 - 09:08
не читала про цю війну нічого більш глибокого і значимого. Все ж, найкращий фінал, що Ви зараз з нами.
 
Артур Сіренко відповів на коментар Luka, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук і розуміння! give_rose
 
Мазур Наталя, 30.12.2014 - 00:11
Я теж читаю цю Книгу... Синю... І вона у мене теж синя. І дах від неї зриває.
Чому багато людей не вміє любити, а уміють ненавидіти?
Колись залишаться тільки ті, хто уміє любити і вони житимуть у світі, де усе з любові. І вони житимуть під тим Деревом.
Чомусь мені здається, що Ви із тих, хто не вміє ненавидіти...
Скоро прийде новий рік. Я молитимусь, аби у цей рік Ви повернулися додому живим та неушкодженим. ny4
 
Артур Сіренко відповів на коментар Мазур Наталя, 01.01.1970 - 03:00
Я справді гуманіст.... І мені дуже шкода кожну живу істоту. Але я вимушений бути на війні - інакшого виходу немає. Так треба. give_rose
 
Ніла Волкова, 19.11.2014 - 09:20
Страшна правда війни... Але завдяки Вашій творчості, Артуре, розуміємо, що і на війні Людина залишається Людиною! Бережи Вас Бог!
З повагою і теплом
 
Артур Сіренко відповів на коментар Ніла Волкова, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Сподіваюсь, що це все я писав не даремно..... flo15
 
Леонід Ісаков, 07.11.2014 - 09:59
Дуже радий Вас чути. friends
 
Артур Сіренко відповів на коментар Леонід Ісаков, 01.01.1970 - 03:00
Як бачите - я ще живий. Мені присвої звання капітана і надали позачергову відпустку на 3 дні у нагороду. Так що я кілька днів буду на зв'язку... smile friends
 
Helen Birets, 07.11.2014 - 09:45
тримайтеся....в Вас не має іншого виходу, як - жити!!! 16
 
Артур Сіренко відповів на коментар Helen Birets, 01.01.1970 - 03:00
Я спробую! give_rose
 
леся квіт, 07.11.2014 - 00:17
Ха й береже Вас Господь 17 так моторошно в такому цивіліованому часі переживати такі страшні події flo15
 
Артур Сіренко відповів на коментар леся квіт, 01.01.1970 - 03:00
Головне, що я ще живий. І в строю... Як в армійському строю так і в поетичному строю... А це не абищо. smile
 
Без лишніх слів... Хай береже Вас Бог!
 
Артур Сіренко відповів на коментар Олександр Букатюк, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за побажання.... friends
 
GreViZ, 06.11.2014 - 22:47
Тяжко це все навіть читати, не те що відчувати на собі, своїй шкурі.
Нехай оберігає Вас БОГ, Артуре 16 friends
 
Артур Сіренко відповів на коментар GreViZ, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, друже.... friends
 
OlgaSydoruk, 06.11.2014 - 22:41
12 12 17 Пишите,..вернитесь живым!..
 
Артур Сіренко відповів на коментар OlgaSydoruk, 01.01.1970 - 03:00
Я спробую повернутись живим... give_rose
 
Фрау Ларсен, 06.11.2014 - 22:31
Сумна філософія війни... Сподіваюсь, що Вас читатимуть нащадки. Це того варте.
Щиро хочеться побажати Вам... Навіть не знаю... Обов'язково - повернення. З перемогою.
Моя Вам велика шана.
 
Артур Сіренко відповів на коментар Фрау Ларсен, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Те що я пишу це свого роду сповідь.... Це біль за пережите... 17
 
Лана Сянська, 06.11.2014 - 22:27
недарма такий епіграф... чи то передмова, радше. Дуже по-Гемінгуевськи 12 23 Дяка.
 
Артур Сіренко відповів на коментар Лана Сянська, 01.01.1970 - 03:00
Дякую за відгук! Гемінгвей мій улюблений письменник. Він зумів правдиво написати про війну... give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Svitlana_Belyakova: - Похилого Віку
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Валерія19: - Реаліст!
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Сергій Риба: - Сутність
Синонім до слова:  Люстерко
Олександр Лісний: - Віконце дійсності
Синонім до слова:  пілігрим
Олександр Лісний: - Паломник
Синонім до слова:  Мрія
Олександр Лісний: - Політ фантазії
Синонім до слова:  Люстерко
dashavsky: - Лицегляд.
Синонім до слова:  Люстерко
Зелений Гай: - Дивоскельце.
Синонім до слова:  Люстерко
Яна Бім: - Дивило
Синонім до слова:  Люстерко
Genyk: - Вухобач...
Синонім до слова:  Люстерко
Георгий Данко: - Двері (віконце) у потойбічний світ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Іван Мотрюк: - :12: людина у розквіті сил
Синонім до слова:  тартак
Redivivus et ultor: - Положинський :D
Синонім до слова:  казино
Mattias: - Дурдом! :hi:
Синонім до слова:  Чашка
Тетяна Романів: - Кружка
Синонім до слова:  Чашка
Redivivus et ultor: - Кварта
Синонім до слова:  Чашка
Кому боляче?: - Горня, філіжанка
Синонім до слова:  тартак
Ulcus: - дзиньхрусь, різоліс, пильок
Синонім до слова:  Чашка
Genyk: - Горнятко!
Синонім до слова:  тартак
Genyk: - Лісопоїдач
Знайти несловникові синоніми до слова: 
Bella America: - Надія
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - ВСТОЯНИЙ
Синонім до слова:  Людина середнього віку
dashavsky: - Ні тут, ні там.
Синонім до слова:  концерт
Зелений Гай: - музопляска
Синонім до слова:  казино
Зелений Гай: - гральня
Синонім до слова:  казино
*SELENA*: - азартофобник
Синонім до слова:  казино
Svitlana_Belyakova: - ігроблуд
Синонім до слова:  концерт
dashavsky: - Виступ
Синонім до слова:  казино
dashavsky: - Дуригріш.
Синонім до слова:  концерт
Genyk: - П"янісімо,п"янісімо...
Синонім до слова:  казино
Genyk: - Барліг
Знайти несловникові синоніми до слова:  казино
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  концерт
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Микола Холодов: - Середняк
Синонім до слова:  Мрія
Ростислав Сердешний: - мерехтіння або жевріння бажань
Синонім до слова:  Людина середнього віку
Genyk: - Екваторик
Синонім до слова:  Мрія
Genyk: - Мозкова жарптиця
Синонім до слова:  Мрія
Svitlana_Belyakova: - Пусте замороччя
Синонім до слова:  Мрія
Master-capt: - Бажання.Марення.Збагнення.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мрія
Іван Мотрюк: -
Нові твори