Голодний вовк сів біля тину
Де сотня паслася овець,
Ковтаючи нестримну слину
Щоби дістати цей ралець.
Тин триметровий - не скакнеш
Та й дірка в ньому замала
Щоби коли вівцю вкрадеш
Махнуть подалі від села.
Підкопа швидко теж не зробиш,
Можеш прогавити момент,
То ж силу марно всю угробиш,
Що й пастухи розіб’ють вщент.
Вовк сів, подумав, покрутив,
Та все ж свою вівцю він з’їв.
*
Здобич не витягти в діркИ,
Але у вовка вдача люта,
І він її рве на шматки,
Бо звір чудово вміє путать!
2.11. 2014р., Київ
