Ти не гупай словами до попелу.
У броньованім серці
Шпарину для мене залиш.
Накосили берізок ми зопалу,
Дикобрази-образи
Скалічили хатній спориш...
Ти не грюкай плечима до виразок.
У літописі долі
Лиши мені кілька рядків.
Намололи завзято ми вигадок.
ГордіЇ-буревії
Відтинали чуби вітряків...
Повертайся із хижого виміру.
І на змучених скронях
Цілунками ляже тавро.
Не шукай незумисностям наміру
На рулетці життя
Я довіку без тебе - ЗЕРО.
Майже Шекспірівські пристрасті"Багато шуму з нічого"
Навіщо? коли...
Я довіку без тебе - ЗЕРО.
Зачаровує Ваша манера,Олю!Вам треба бігом на сторінку гості.Здається,ви обидві з однієї планети...Я в захваті.Пишіть!Натхнення!
Бариловська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Іноді, спересердя, можна таких віхол здійняти... А потім гризти себе за всі місця, що набовкали дурничок...
Радісінька, що вподобали мої "вибрики"!!! Щиросердно дякую!!!