Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Т. Василько: ЧОТИРИ ЯБЛУКА З ЧАРIВНОЇ ЯБЛУНI - ВІРШ

logo
Т. Василько: ЧОТИРИ ЯБЛУКА З ЧАРIВНОЇ ЯБЛУНI - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 3
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

ЧОТИРИ ЯБЛУКА З ЧАРIВНОЇ ЯБЛУНI

Багата земля наша богатирями. I Левко був легiнем дужим. Та не мрiяв вiн про подвиги ратнi, а любив землю орати, зерно сiяти, сади ростити. Але й мечем, i списом, i луком володiв вправно, бо в тi часи, коли жив Левко, в будь-яку хвилину можна було сподiватися напастi то вiд половчанина поганого, то вiд дружинника княжого.
    Посадив якось Левко у своєму саду яблуню, котру в лiсi викопав. У той же рiк яблуня рясно зацвiла, але тiльки одне яблуко зродила. I було воно не звичайним яблуком, а золотим. Зiрвав його Левко i понiс у княжий двiр. Взяв князь те яблуко i велiв нагородити Левка шапкою золотих гривеників.
    Наступного року знову зацвiла яблуня рясно-рясно. I знову зродила одне яблуко. Але на цей раз не золоте, а срiбне. I його понiс Левко у княжий двiр. Взяв князь те яблуко i велiв нагородити Левка двома шапками золотих гривеників. Побачивши князеву щедрiсть, Левко й запитує, чому той за золоте яблуко вiддав одну шапку гривеників, а за срiбне – дає аж двi. I повiдав князь Левковi своє горе:
    – Було у мене двi доньки: Золотава i Срiблянка. В купальську нiч пiшли вони на забави та додому не повернулися. У цих яблуках я доньок своїх бачу: в золотому – Золотаву, а в срiбному – Срiблянку.
    Повернувся Левко додому, до звичної селянської працi взявся, та що б не робив, а все князевi слова згадує. Так ще рiк промайнув.
    І на третiй рiк яблуня зацвiла рясно, i знову лише одне яблуко зродила. I було те яблуко янтарним. Зiрвав його Левко i зiбрався знову до князя йти, але коли придивився, то побачив у ньому лiс, у якому колись яблуню викопав, а в лiсi стежку, яка вела до великої рiки, що впадала в море. А за морем снiги бiлi. Посеред тих снiгiв льодовий терем. I зрозумiв Левко, що у тому теремi князевi доньки захованi.
    Недовго роздумував легiнь, що діяти має: коня осiдлав, гострого меча до пояса почепив, списом та луком озброївся i в дорогу вирушив. Чим довше їхав, тим все яснiше в янтарному яблуцi льодовий терем бачив. Так доїхав до синього моря. А море на той час все льодом вкрилося. На березi моря заночував. А вночi вiтром повiяло, посипало снiгом, хуртовиною закрутило. Прокинувся Левно вранцi, а янтарного яблука як не було. Зажурився легiнь, та додому не вертає. На своє щастя на березi моря поморiв зустрiв, їм бiду свою розповiв. Вислухали старiйшини Левка i говорять: 
    – То лихi вчинки старого Боревiя. Важка попереду дорога i на конi до льодового терему не доїдеш. Бери наших собак та нарти i все на пiвнiч та на північ їдь. Як поталанить до терему добратися, то, може, й князевих доньок порятуєш. А щоб з дороги не збився, то вiзьми оцю стрiлу, – її вiстря завжди на пiвнiч вказує. 
    Послухався Левко доброї поради поморiв, в теплу оленячу шубу загорнувся, на впряженi нарти сiв і знов у дорогу вирушив. А навкруги то метелицi вiють то хуртовини завивають, та ще й трiскучi морози дошкуляють. Не злякали вони Левка: i пiсля багатьох днiв добрався він до льодового терему. Тут з терему сам Боревiй вилетiв та на Левка накинувся. Не розгубився витязь, вийняв з пiхов меча i в жорстокий бiй вступив, став сiкти-рубати Боревiя, аж доки на дрiбнi шматки не посiк. Розлетiлися частинки Боревiя на всі сторони, а Левко без перешкод у льодовий терем зайшов. Iде вузькими коридорами та в кожну кiмнату зазирає. А були тi кiмнати пiдвладних Боревiєвi вiтрiв. Але в цей час вони по світах бешкетували. В кiнцi довгого коридору зайшов Левко у палати самого Боревiя. Там i вiднайшов двох дiвчат, якi на льодових лавах спали. Одна з них із золотим волоссям, iнша – з срiбним. Неважко було догадатися, що то князевi доньки: Золотава i Срiблянка. 
    Перенiс Левко дiвчат на нарти i в зворотню дорогу вирушив. I чим бiльше вiд льодового палацу вiддалявся, тим рум’янiшали дiвочi щоки. А коли до поморiв добрався, дiвчата й прокинулися. Тут i розповiли Левковi, як у купальську нiч вхопив їх Боревiй та понiс в холоднi краї.  Тiльки й в встигли дiвчата по однiй волосинцi на яблуню почепити та по однiй сльозинi пролити. I зрозумiв Левко, що з золотої волосини зродила яблуня золоте яблуко, із срiбної – срiбне, а з однiєї сльозинки – янтарне.
    Подякував Левко поморам за помiч, посадив дiвчат на коня, а сам взявся за вуздечку i подався у рiднi краї. Їдуть дiвчата на конi, Срiблянка околи оглядає, а Золотава очей з Левка не зводить: такий вже вiн їй милий!
    Зрадiв князь поверненню доньок i запропонував Левковi взяти за дружину одну з них і княжити у його князiвствi. Бо синiв у князя не було.
    – Краснi твої доньки, князю, – мовить на те Левко. – Та не має в мене тяги нi до справ державних, нi до подвигiв ратних. Повернусь я у дiм свiй, до землi рiдної. А княжнiй не гоже в селянському домi господарити.
    Пiсля тих слiв низько вклонився Левко князевi, а ще нижче дiвчатам i подався до свого дому, щоб землю орати, хлiб сiяти та сади ростити.
За клопiткою працею ще рiк промайнув. Навесні яблуня знову зацвiла рясно i знову зродила одне-єдине янтарне яблуко – то з другої сльозинки, яку пролили дiвчата, коли їх Боревiй викрадав. Зiрвав Левко те яблуко i побачив у ньому вiдображення Золотави. А ще її голос почув. Золотава до Левка промовляла: 
    – Болить моє серце за тобою Левку. Чом же вiдмовився мене за свою дружину взяти? Я б i вiд палат княжих вiдмовилася, у твоєму домi зажила б. Люблю я тебе! Жити без тебе не можу.
    Почув тi слова Левко –i в серцi його жаль зродився. З тих пiр, що б не робив, а все про Золотаву думає. А коли до хати зайде, тут же янтарне яблуко бере у руки i Золотаву вислуховує. Одного разу такi слова чує:
    – Чому цураєшся мене, Левку? Чи слiв моїх не чуєш, чи слiз моїх не бачиш? Батько замiж мене видає. В недiлю бої лицарські влаштовує. Хто переможцем вийде, того моїм мужем назве. Поспiши, Левку, князь тобi не вiдмовить. А моє серце тiльки тобi одному належить.
    Задумався Левко: не гоже князя просити того, вiд чого сам вiдмовився. I надумав він з лицарями позмагатися та князеву доньку в битві вибороти. У недiлю рано-вранцi коня осiдлав, кольчугу та шолома вбрав, до пояса меча почепив, списом та луком озброївся, щита прихопив i поспiшив до княжого двору.
    Пiд стiнами княж-граду дев’яносто дев’ять лицарiв зiбралося. Усi в князi мiтять, руки князевої доньки прагнуть. Приєднався i Левко до них, хоч i князювати не хоче, та болить його серце Золотавою.
    В обiдню пору князь з Золотавою до лицарiв вийшов та своїми вустами їм про все повідав. А Золотава й очей не пiдводить: байдуже їй, хто iз лицарiв мужем її стане. Бо знає, що немає красивiшого, немає добрiшого i хоробрiшого витязя ніж Левко.
    Насамперед поставив князь за сто крокiв золоте яблуко i велiв лицарям цiлити в нього свої стрiли. Лише дев’ять лицарiв у золоте яблуко влучили. Останнiм стрiлу Левко випустив. I його стрiла найвлучнiшою була. Дев’яносто засмучених лицарiв турнiрне поле покинули, а десятеро до бою на списах стали. I тут Левковi поталанило. У першiй парi обоє вершникiв впали мертвими, тому на третiй бiй лише четверо лицарiв вийшло. На цей раз право мужем княжної бути на мечах виборювали. I тут Левко виявився найспритнiшим рубакою, тож i вийшов переможцем над супротивниками.
    Пiдiйшов Левко до князя i княжної, шолома зняв та низько вклонився. Не впiзнавав князь Левка у лицарськiй одежi i тепер не впiзнав, коли той шолома скинув, але вiд свого слова не вiдмовився і поєднав руки Левка і Золотави. Лише тодi, коли Золотава вiдчула теплу Левкову долоню, стрепенулася i кинулася в обiйми свого коханого.
    ...Невдовзi i весiлля зiграли. А опiсля повiз Левко Золотаву у свiй дiм. I тому всi у князiвствi були радi: бояри, що ними не буде правити князь зi смердiв, а смерди, що княжна їхнiм парубком не погордувала. Лише князь засумував, що донька батькiвський дiм покинула. Щодня брав він до рук золоте яблуко і розмовляв з Золотавою. Бо хоч було воно десятьма стрiлами пробите, а чар своїх не втратило. Тiльки яблуня у Левковому саду з тих пiр, звичайнiсiнькi яблука родить.

ID:  525157
Рубрика: Поезія, Казки, дитячі вірші
дата надходження: 22.09.2014 21:17:27
© дата внесення змiн: 16.02.2017 10:51:39
автор: Т. Василько

Мені подобається 0 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали:
Прочитаний усіма відвідувачами (797)
В тому числі авторами сайту (6) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Ниро Вульф, 23.09.2014 - 13:38
Яка красива казочка! Взагалі,люблю казки, їхню магічну силу.Сподобалася казка, чудова! 12 12 12 16 16 16 give_rose give_rose give_rose
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
Синонім до слова:  Бабине літо
Маргіз: - Осіннє танго
Синонім до слова:  Вірний
Маргіз: - Вірний - однолюб
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Маргіз: - осяйна
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вичитка
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Мобілізація
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Рахманий
Mattias Genri: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Mattias Genri: - sliczna...
Синонім до слова:  видих
Наталя Хаммоуда: - Відди́х, зди́х.
Синонім до слова:  Вірний
Eyfiya: - Непохитний
Синонім до слова:  Вірний
levile: - Незрадливий Вірний
Знайти несловникові синоніми до слова:  Верлібр
Андрій Ключ: - Танцпро – танцююча проза
Синонім до слова:  Церата
Олекса Терен: - Обрус.
Знайти несловникові синоніми до слова:  видих
Enol: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Микола Холодов: - Кльова, Класна, Красна.
Синонім до слова:  Церата
Neteka: - Вощонка
Синонім до слова:  Церата
dashavsky: - Клейонка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Церата
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Neteka: - Писана
x
Нові твори
Обрати твори за період: