Нарізьбить сум печалі до журби,
Складе на тацю осені,що спала.
Куди тепер нести оті торби?
Нехай би десь поблизу заховала.
А я тебе любила до світів,
Де ні птахи,ні осінь не літала.
Якби схотів!Якби ти лиш схотів-
Я й з тих світів би зорі всі дістала!
Все лиш тобі.Бо ти моє життя.
Уся ця осінь,вересень і листя.
Ти тишу чув у осені?Злиття
Усіх раїв!..Ти моє,моє щастя!
Наділа осінь вбраннячко і йде,
Блакитну хустку з неба пов'язала.
А сукню жовту завтра доплете...
Як Україна!Я її впізнала!
А я її питаю:
-Чом мій край
Отак бідує?..Гинуть наші діти...
Вона мені:
-Бо Україна-рай.
Лише вам треба це порозуміти...
Тому вона так вбралася і йде.
Ці кольори як прапор!Вона з нами!
Та сум з журбою знов гуде,гуде
Під чорними,під чорними хустками...
і воно переможе
