На початку вересня на Сумщину знову прийшли траурні дні: в середу, 3 вересня, базовий табір 9-ї батареї Сумського реактивного артилерійського полку, який знаходився в Луганській області поряд зі Старобєльськом, був обстріляний з території Росії із реактивної системи залпового вогню «Смерч». В результаті вогневого нальоту загинули п’ятнадцять бійців і один пропав безвісти. Серед ідентифікованих загиблих шестеро сумчан, один – з Лебедина, один – з Ромен і два - з Полтави.. На Сумщині оголошена триденна жалоба.
Панове, зніміть шляпи і низько вклоніться героям!
Сумський артполк. Які були надії!
Жили, служили,вчилися, любили –
У молодих завжди прекрасні мрії…
За що ж їх росіяни пришлі вбили?
В осінній день стояли під Луганськом –
Своя земля зігріє і схова.
Та кат прислав сюди тих жестом панським,
І розповзлася по Донбасу їх чума.
Чужинські танки, «гради», БТРи
Споганили посадки, шахти, поле.
Колись безкрайньо синя неба сфера,
З кіптяви хмар скидає смерть і горе.
А нелюди сміються, як на кутні,
Що їм до того, що погорять брати!
В душі «арійців» почуття відсутні,
Накази пана – спопелить світи.
Немає в них ні мрії, ні дитинства:
«Завжди той правий, в кого більше сили!» Привчали змалку хлопців до бандитства,
Чи їх вовчиці в норах народили?
Така у них же незавидна й доля,
Як пси, живуть, собачі і кінчини:
Бульдозером загорнуть серед поля,
Не знайдуть і слідів на батьківщині.
Сумський артполк. Вся площа крепом сяє,
Сумують люди, і сльози на очах…
Герої в Україні не вмирають,
Вони навічно залишаються в серцях!
7.09.14р.
