Лина Костенко
***
Ты смотришь так, как будто я на трапе.
И нету слов. И горечь через край.
А жизнь идёт по «Гауссовой шляпе»:
Вот так вот – «здравствуй», а вот так – «прощай».
Прощай, прощай, чужой! Мой самый лучший!
И самый близкий на моём пути.
И это есть единственный тот случай,
Где будет главным мужеством - уйти.
Ліна Костенко
***
Ти дивишся. А я вже – як на трапі.
І слів нема. І туга через край.
Життя іде по «Гаусівській шляпі»:
отак-от – «здрастуй», а отак – «прощай».
Прощай, прощай, чужа мені людино!
Ще не було ріднішого, як ти.
О це і є той випадок єдиний,
Коли найбільша мужність – утекти.
Снимаю шляпу...
И забираю... нет, не шляпу - Стих!
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Поети бувають не проти "козирнути математичною ерудицією", але найчастіше обмежуються чотирма правилами арифметики, "іксом-ігреком" (Василь Симоненко), планіметрією, ну, ще паралельними прямими (котрі у них, зазвичай, перетинаються). Я була вражена, коли зустріла у Ліни Василівни Костенко "Гаусівську шляпу", котрою охоче ділюся з Вами, дорога Світлано! Як маєте час, гляньте ще попередній "твір" (теж переклад з ЛВК)
Яскраві рядки! "Коли найбільша мужність – утекти". Таня, переклади надзвичайно красиві!
Лавинюкова Тетяна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Ірочко! Мені коли подобається, хочеться ще якось "побавитися", ну, наприклад, перекласти... Або заспівати... Просто хожу, "ношу з собою" і щось само собою робиться.