Спливає час. Німий світанок. Немає сонця. Похмурий ранок. Часу так мало. Все дістало. Думки безглузді. Нічні кошмари. Неначе в клітці. Вже не літаю. Остання спроба, а час минає. Що буде далі – ніхто не знає…
В душі тривожно. Мені здається, піском крізь пальці - моє життя. А може у вічність - один лиш крок, і я шаленію від власних думок. Спливає час, не доженеш! Питаю в себе – «Навіщо живеш?» Все що було і буде – це міраж. Життя взяло мене на абордаж…
Скінчився рай земний. Невидимі кайдани зв’язали руки й ноги. Замучили душевні рани.Немає сенсу кричати від болю, лиш час тілесні рани загоїть...
Так швидкоплинно летять роки. Немає більше у житті мети. Згадати хочу і не можу, яким був Рай! Минає час. Не сила часу плин спинити. Благаю, трішки почекай! Ще не готова вічність я зустріти! Ще хочу бачити, як сонце світить! Як голубіють мирні небеса…
Відчула раптом - ожила ДУША!
Справді несподівана кінцівка - обнадійлива і життєствердна. Ми самі є диригентами свого настрою, тож мусимо перелаштовуватися з негативу на позитив, щоб не дати собі впасти у відчай. Адже час зараз такий важкий і напружений... Вірмо, бо саме віра тримає нас на плаву.
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нарешті у мене в кімнаті є світло і я можу тепер вечорами читати вірші і писати відгуки...
Я так довго жила як промінчик у темному царстві
Сьогодні настрій поліпшився Дякую, Наталочко, за те, що завітала і такі важливі для мене слова написала
Незвичайна побудова вірша. Несподівано оптимістичне закінчення. Цікава поезія в прозі, Олю, дуже сподобалась!
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Думки короткі, тому це був би занадто вузький і довгий стовпчик рядочків, а ще не хотіла контролювати розмір. Короткі речення мені здається передали шквал емоцій і душевне хвилювання...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Час від часу втрачаю віру, чесно зізнаюся...
Але буває, що якась приємна подія, чи розмова з близькою по духу людиною переверне все навпаки і знову здається, все гаразд...
аж легше стало. Налякали
І вірю я, Ваша хандра минеться.
Відчуєте насолоду від життя.
І мрії Ваші всі здійсняться,
а хандра кане в забуття
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мабуть виною осінь, те що душа голосить...
Мінорні ноти зазвучали ненароком, для мене теж вони були великим шоком!
Я також вірю - все минеться і знову моя Муза усміхнеться!
Классно!Еще совсем не время,..еще не все написаны стихи,..еще есть много песен не допетых,и куча дел не переделанных,..не все закрыты двери на замки!..Еще легко воспламениться можно от мимолетного,легко и слезы могут подступить,..значит не все,..еще душа жива,..и улетать не просится,..так нужно жить,..крепиться,..жить...
ОЛЬГА ШНУРЕНКО відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Саме такі слова і думки, не дописані мною, гармонійно звучать в унісон. ДЯКУЮ!