У віртуалі важко розпізнати
Гнила чи ні дописувача суть,
Бо, сидячи за монітором в хаті,
На душу люди часто гріх беруть.
Такі вони тут білі і пухнасті,
Такі чудові, що... аж зло бере!!! ;-)))))
І відчуваєш, ти не тої масті,
Ну, наче, ти не слово, а... тире.
Щоб з Клубу не турнули мене в плечі,
Можливо, я випендрювалась теж...
Реальна й віртуальна - різні речі,
У віртуалі значно менше меж.
В реаліях проста я, наче, двері,
Там пафосу граминочки нема,
Така ж, мені здається, й на папері...
А тут, чомусь, народ не так сприйма.
Вже випендрилась, навіть, на присвяту,
Приємно це, звичайно, та, мабуть...
Сприйматиму дарунком лиш на свято,
Це не про тебе - каже моя суть.
Особисто мені вистачило однієї зустрічі в реалі, щоб зрозуміти, яка Ви справжня і непідробно щира людина! В житті Ви такі ж дотепні, сонячні, душевні і позитивні, як і тут!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко, що сприйняли мене позитивно, це не лише моя заслуга, але й Ваша, людина бачить те, що хоче побачити.
Любонько! Мабуть, Ви трохи "скромничаєте"...
Не можуть усі помилятися. Фальш завжди відчувається. Навіть віртуально!
Ви принципова, але добра і щира людина і ми Вас любимо!Зі святом Спаса Вас!!!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли Птаха літає,то вона не повинна звертати увагу на те, як і хто оцінює її політ! Вона просто літає, бо політ її як дихання природний. Так, буває, що вона невдало помахала крилами, але і що з цього? Адже вона літає!!!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Повторю і тут свій коментар до http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518180 , бо це, я так розумію, відповідь чарівної Патари на згадувану посвяту:
Яка несподіванка! От так пасаж!
Патарине личко вписали в пейзаж!
Та ще й написали посвяту
У день Яблуневого Свята!
Щоб щедрим був Яблучний Спас
И доля всміхалась до Вас!
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Яка несподіванка! От так пасаж!
Патарине личко вписали в пейзаж!
Пейзаж був шикарний, допоки оце
Вписали у нього це дивне лице...
Мені здається, суть ваша - багатогранна, і ще не всі грані ВИ для нас відкрили
Особисто для мене ВИ - щира, дотепна, розумна. толерантна, патріотична, любляча свого чоловіка і дітей (чи дитину) - не знаю, скільки у вас діточок достеменно... А ще я знаю із віршів та відгуків, як ВИ любили свою маму...
Звичайно, ми в інтернеті такі, якими себе презентуємо, але більшість людей не ховають свою сутність і є такі ж само, як у реальному житті... Інша справа, що нас не завжди адекватно розуміють і сприймають, в цьому є і наша вина, можливо інколи не ті вживаємо слова...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
и что же послужило причиной этого стихотворения(кстати написанного очень хорошо)? кто посмел усомниться в Вашей искренности?Реальна й віртуальна - різні речі, это правда, но стихи не врут никогда, если они идут из души. врет проза жизни, а стих, как сказал мой знакомый писатель Владимир Костенко, это праздник души. мы читаем Вашу душу Люба, а потому знаем Вас изнутри и принимаем (или не принимаем) такой как есть. это Вам
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ніхто ні в чому не сумнівався, пане Володимире, просто пан Bogdan_Сhorniy написав мені вірша, своєрідну присвяту і якось занадто пафосно про мене написав, от я і відповіла, що я зовсім проста, нічим не відмінна від інших... Напевно, я ще не доросла щоб сприймати вірші, присвячені мені особисто... Хоч дуже хотілося спробувати як це читати вірш, який написали тобі, от пан Богдан мені й догодив, дякую йому щиро.
Наверное мысли мучили занозой,..как только выплеснули все...так боль,сомнения,терзания ушли и полегчало враз и сразу,..от сердца отлегло...И дальше можно жить,..как хочешь:пиши,шути,..а будет лень -так болт забей...Но долго жить без сочинения не будешь и не сможешь,..как рыба без воды...
Патара відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00