Красеню-вересню, чути здаля твої кроки,
Вже поспішаєш дбайливо у наші краї.
Кучері - золото, вени наповнені соком,
Тихо крокуєш по рідній коханій Землі.
Красеню-вересню, там, за спиною, пакунок...
Хочеться плакати, серце у грудях щемить...
Літо підступне нам смерть принесло в подарунок,
Тисячі душ відлетіли у неба блакить...
Красеню-вересню, як нам із цим примиритись?
Як втамувати нам горе засмучених вдів?
Як тепер діткам-сирОтам у вічі дивитись?
Як пояснити, що все це " по волі вождів"?
Скільки дітей ненароджених світ не побачать...
Скільки героїв лишились без зору, без ніг...
Скільки жінок ще не раз на Землі цій заплачуть,
Хто запросив до нас вбивцю-війну на поріг?
Красеню-вересню, будь милосердним, благаю...
Ріки багряні довкола невпинно течуть...
Знаю, на дУші відважніі чекають у Раю,
Герої живі!... Та батькам вже дітей не вернуть...
13.08.14.
На жаль, звідти не повертаються... Дуже щемний і чуттєвий вірш.
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко! Приємно, що вірш припав тобі до душі. Коли писала, сльози з очей покотилися... Настільки уже це болюча тема. Але ми живемо у такий складний час, і нікуди не втечемо від реальності. Може Господь врешті зглянеться над нашою Батьківщиною, і відведе подалі це страшне лихо... Надіймося і вірмо...
Прекрасно і щемно написано Богданко,хочеться вірити ,що вересень буде вже спокійним Проба видалила твій коментар,бо два рази один вірш поставила від радості ,що сайт працює,вже виправилась
Богданочка відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую вам, Леся... Хочеться вірити, дуже хочеться... Я теж зраділа, що сайт працює. Як ми до всього доброго скоро звикаєм...