Криваві жнива на моїй волелюбній землі,
Що стала, немовби розпечена лава на дотик...
Тут замість ракет агресивних прості журавлі
Із давніх-давен розтинали небесні висоти.
Тут ґрунт засівали не гільзами – чистим зерном,
Леліяли хліб, а не покручі Буків і Градів,
Тут завше стрічали смачним калачем і вином,
Бо здавна велось, як у всіх: чим багаті, тим раді.
Тут вчили синів не тримати в руках автомат,
Не битись за землі чужі, а свою боронити,
Щоб кирзовим чоботом жоден докучливий "брат"
Святині вкраїнські зухвало не смів очорнити.
Тут вчили любити і спадок батьків берегти,
Тут пісня й молитва кріпили в думках і у праці...
Допоки не вдерлись до рідної хати "брати" –
Загарбники вільних і духом нескорених націй!..
Криваві жнива – небувалий рясний урожай...
Втішайся набутком, кульгава беззуба потворо!..
Чи є у жадобі твоїй ненаситній межа,
Чи знайдеться світло, що здатне поглинути морок?
Ще визріє хліб у напоєній кров'ю землі,
На чорній золі проростуть чебреці й матіоли...
Та вбиті життя – заблукалі навік журавлі –
Із вічного вирію вже не повернуть ніколи.
Дякую, Наталю, за увесь цей наш біль потворі все одно прийдеться відповісти, а синочків нам не повернути -криваві жнива.Я у госпіталі розмовляла з багатьма пораненими і від того, що чуєш -стає ще гірше.
В Донбасі бої все більш запеклі - зона АТО так схожа на справжнє пекло! З усіх сторін летять вогнепади - стріляють в людей важкі «арти» - Буки і ГРАДи…
Чорні поля засіяні смертю - кожного дня - агресії жертви.
Що нині стало з народом-братом? Чому в Україну прийшли чужі солдати?
Шукаю відповідь в новинах - Хто у жахітті цьому винен? Чекаю на прогнози позитивні – коли війна скінчиться в Україні?
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олечко, я вже й забула, коли востаннє могла зітхнути з полегшенням, спостерігаючи за подіями на Сході... Кілька міст вдалося звільнити, але ціною життів стількох бійців... А скільки мирного населення загинуло від протистоянь між нашими бійцями і терористами... Проте, Росія продовжує постачає воєнну техніку і цим протистоянням не видно ні кінця, ні краю. Сумно, що світ поки що лише спостерігає за подіями в Україні і не приймає ніяких жорстких заходів проти агресора.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І страшно, бо не знаємо, що принесе нам завтрашній день... Моторошно дивитися черговий випуск новин, щоб не почути про чергові смерті... Надія на Бога. Лише Він може зупинити цю сатанинську орду.
Уже НЕБЕСНА СОТНЯ не одна,
Вони все линуть-линуть журавлями...
І плаче, плаче рідна сторона
Над вбитими найкращими синами
(комусь я це уже написала, думаю, не буде гріха, якщо повторю...)
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ці слова дуже актуальні зараз. І якщо так триватиме і надалі, дуже скоро сотня перетвориться на тисячу, а потім взагалі втратимо рахунок. Хай Господь вбереже наш народ.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З роду-віку український народ не воював за чужі землі і не вимагав чужих територій. Мало комуністична влада випила української крові, то ще й тепер Кремль вчепився, як вампір!.. Знову знекровлюють Україну, яка ще зовсім недавно пережила такий важкий революційний час. Маю надію, що наші сусіди вдавляться і Кримом, і своїми імперськими амбіціями.
земля горить попід ногами.... боляче навіть думати про це жахіття....
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так і є, Любонько... І не думати не можна, бо ніщо не здатне відволікти від такого жахіття. Страшно за майбутнє своєї країни, за народ, за своїх дітей і рідних... Що нас чекає в облозі цих нелюдів? Дай Боже, дочекатися миру і звільнення Сходу від чужинців.
Як сумно, Наталочко... І як правдиво... Хай душі померлих захисників Батьківщини спочивають біля Господа... Світлая їм пам'ять!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Богданочко, світла їм пам'ять і вічна слава! Ціною своїх життів вони гнали з українських земель нікчемних окупантів. Дай Боже, нам дочекати перемоги, щоб ці трагічні втрати не були марними.