Не відкидай моє Люблю так гордо…
Воно нічого навзамін не просить…
До ніг твоїх впаде німим акордом…
Розіб’ється об твоє тихе…. Досить…
Своїм чуттям не в змозі ради дати…
Ми діти сонця… і сакральних схем…
Ти чуєш…на межі вісімдесятих
Для нас так щемно грає BONEY–M…
Прости… як ненароком обпечу
Я твої дивні лінії долонь…
Пекельним вітром в дім твій прилечу…
І спопелю його… Бо я –ВОГОНЬ…
Прийми ту чашу… що подам напитись…
Із рук моїх… як все змете журба…
До ніг твоїх струмком гірським пролитись
Дозволь мені… тому… що я –ВОДА…
Коли не зможеш в мандрах зупинитись…
Покинеш дім свій… і своє ім’я
Забудеш… зможеш ти насолодитись
Плодами з гір моїх… бо я – ЗЕМЛЯ…
Лише не відкидай оте Люблю…
Чекаючи на день страшного суду…
……..Я сотні літ любитиму тебе……
…….десь на межі невинності і блуду……
ніякі Ви мені не інностранці, так сильно болить за Україну! Соромно до сліз. Інностранці це ті Київські пацюки,що грають народним болем заради своєї вигоди і першими вшиваются як припече до місць тепліших. Не зважайте на прописку, то не обране, всією душею з Вами
Р.С. на гальорці мав на увазі трішечки іньше
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
іноземці...та не іновірці!!! ....Велике Вам спасибі...Стасе
Я десь там на гальорці, але крикну гучніше БРАВО! Це чудово і ВИ чудо. А якщо ж Він відкинув, то йому все життя солодке - буде гірким і кислим. Нехай Ваша межа завжди бентежить щастям, та тягнеться за обрій
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
так на якій Ви гальорці,Стасе?...хіба що десь на межі...чи то вже за межею я ВАм безмежно вдячна.що читаєте нас...тепер вже"іностранців"......Велике Вам Спасибі
Так... ми такі різні в своїй стриманості і нестримності! І така правильна картинка про вулкан, який вибухне одного разу від наміри почуттів! Неймовірно гарно!
гостя відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00