Буремний лист́опад. Картинки з Майдану.
Бруківка в червонім «сиропі».
Відверто стривожений містер Обама,
Засмучена щиро Європа.
І легше вкраїнцеві жить…
Січневі морози. Лютнева розправа.
Тіла і вогонь – революції справа.
Розстріляна сотня до людства волає:
– «Яви свою силу, спільното!»
Палкі співчуття українському краю.
Тривога. Всесвітня скорбота.
І легше вкраїнцеві жить…
А кримська весна швидкоплинна, як постріл.
Зелені війська захопили півострів.
Чиї то солдати? Чиї БТРи?
А «гоблін»?
А «няша»? Чиї? Не второпав.
Стривожені вкрай світові політсфери,
Засмучені США та Європа.
І легше вкраїнцеві жить…
Віджали півострів під дзвони курантів:
Не вір мішурі політичних гарантів.
Війною весна переходить у літо.
Підбито літак над ланами.
Схвильована Меркель брехнею рашиста,
Скорбота у штабі Обами.
І легше вкраїнцеві жить…
Європа із нами у скруті і горі:
Співучасті – море, об́іцянок – гори,
Та знов закликають до… переговорів(!?),
А «Гради» стріляють і танки їм вторять.
А містер Обама, незламний, як криця,
Погрожує «карлику»: – Хай не казиться!
Бо санкцій додасть вашингтонська світлиця.
В моєму ж вікні пломеніють зірниці.
А днями спровадять «Містраль» диверсантам.
Коротка дорога від дружби до зради.
І хочеться кинути в очі «гарантам»:
– Це ми – європейці! Це ми – демократи!
Це наш миротворець із словом «гуманність»
Пів світу проїхав, не втративши честі,
А ваші турботи – сонлива туманність,
Розгублене човгання на перехресті.
До гласу сумління лишайтесь відкриті:
Не слово, а справи цінуються в світі.
20 липня 2014 року
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Але тяжко, дуже тяжко. Кожного дня обстріли не припиняються. Їм там не пече одне місце. Сита Європа боїться схуднути і, здається, боїться сказати собі правду, що агресор не задовільниться тільки Україною.
Так, вони не мають честі і навіть не намагаються її мати. Адже гарантами збереження цілісності України були також і США, і Великобританія - де ці гарантії? Мовчанка. І коштує ця мовчанка усе дорожче з кожним днем.
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Право сили домінує у світі і переросте в одноосібне у недалекому майбутньому. Тільки це буде не раша.
Така вже наша доля - бути захисною стіною для Європи від орди... І ми цю місію виконуємо на 100%, інакше Європа не спала б так спокійно. Незважаючи на пекельно-задушливі обійми фальш-братів і байдужість світу, що спромігся лише на фальш-співчуття, ми все ж "будемо жити!" (С) Маестро, "В бой идут одни старики". Тримайтеся, Ігорю! Нехай Бог береже Вас, Вашу родину і домівку від всіх жахів цієї війни! А Донецьку - якнайшвидшого звільнення!
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У нас немає іншого вибору. А от Європа не дуже дбає про цілісність стіни. Зачухається, коли у дірку висунеться неголена рязанська пика.
Украна має пишатись - саме вона на вістрі найболючіших проблем світу. Та чи тільки Україна? Чи болів нам біль Сирії, чи зважали ми на ріст тоталітаризму в Китаї, Росії? Ми ж купляли й досі купуємо російські й китайські речі. Чи мусять европейці та американці бути кращими ніж ми? Я вважаю, що таки мусять, бо "кому більш дано...", але більшість християн навчилися обманювати себе (вважаючи, що зможуть обманути і Бога).
І ще одне міркування: наживаючись на чужому горі, на безладі в чужій країні, ручкаючись з бандитами, ці країни впускають до себе ту заразу, від якої потерпаємо зараз ми. Схаменуться - але чи не буде пізно, чи не доведеться і їм платити кров"ю за золото? Власне, вони вже заплатили життям майже трьохсот невинних...
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А сьогодні до тих додалися іще, вже на землі. Наш мікрорайон вранці обстріляли. Влучання у сусідній будинок, ще у кількох місцях. Розтрощили дах у підстанції, тепер наша вулиця без світла. Я коли пішов дивитись, що там після перших вибухів, знову почали падати ракети і я повернув у зворотньому напрямку. Біля мого дому школа і там під тією школою я знайшов двох вбитих чоловіків. Ще про кількох мені розповідали люди.
Трішки сумбурний виклад вірша, але емоції, від того, що твориться на рідній землі, до того ж любимій, і від близкості того, що відбувається поряд,- зрозумілі, а тому, обурення і справедливе звинувачення - мені сподобався ваш вірш, Ігорю.
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як не крути, а правда. Високі підписи про гарантії безпеки України взамін на її відмову від ядерної зброї не варті паперу, на якому вони стоять.
Ігор Рубцов відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так. То не маленька Сербія, не Грузія і не Молдова, навіть не Ірак, де достатньо шугнути всією міццю. З ведмедем-параноїком важко воювати. Там труба, там немирний атом, там гроші європейців і американців. Страшно. Легше було ляскати язиком.