Вже вечір сховав сірі плями
Глянув би в очі, сказав, обійняв
Тепер так – щем у грудях, безшумні кроки
Ще мить і може засне легка образа.
Пробач, що не сказав добраніч,
Солодких снів не побажав, не обійняв
Перекрутись під ковдрою
Помуч себе, ляж на підлогу.
Всього лиш дихати стане легше
А в грудях, а в грудях не те.
Пробач, що змусив відчути образу,
Схилити голову, згубити слова.
Коли буде можливість побути поряд
Я візьму за руку
Поцілую твій пальчик - як в серце
І скажу, - все буде гаразд.
Пробач…
Але в нас все буде гаразд…
