Окраєць хліба
в плетену корзину,
Кусочок сала,
пару цибулинок,
Водички пляшку,
зошит, олівці -
Я йду стрічати ранок на ріці.
Ще сонце не зійшло -
з’їдають кровососи,
Закутала у плед
і руки, й ноги... Носа
Не можу показати
зі свойого схрону,
Забула OFF! -
надійну охорону,
Тому сидітиму,
відклавши олівці,
Поки не запалають
перші промінці
Над обрієм велично,
десь зі сходу
І не розпишуть писанками
сіру воду,
Не хлюпнуть золота
у тишину ріки...
Тоді, я олівці
дістану залюбки,
І напишу про схід Ярила
цілу оду.
А потім розгорну
руками теплу воду,
Ввійду у літній ранок, мов у небо,
одна... та ні,
Он чайка осідлала гребінь,
Десь метрів двадцять звідси...
.................................................
Ранок... я...
і... Вічність.........
Напрочуд світлий і життєрадісний вірш! А автор тієї статті про фашизм, посилання якої Ви скинули, справді мямлін! Це прізвище йому підходить))) Що ж, свинства їм не позичати... А нам своє робити! Дякую за позитив!
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спокійний вітерець
Колише очерет високий.
Припнутий до кілочка човен спочиває мирно.
це з моєї збірочки *Ескізи минулого літа*
ця світлинка дуже пасує http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421827
Перепрошую, у твір вкралась невеличка помилка: не "водички" пляшку, а чогось іншого, мабуть...
@NN@ відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, Лексей, трішки вкралась, там замість *сала* потрібно написати огірочки, або томати,але подумають що я зовсім *извращенец*, а щось інше, нажаль, я не сприймаю, ну можливо, іноді, 30грам коньячку до кави