(казка)
Жило собі на світі Сонценяточко – дитятко Сонечка. Воно було яскраво жовтого кольору і часто усміхалося.
Якось мама-Сонечко відправила Сонценяточко промінчиком на землю, щоб воно сонячним зайчиком прогулялося містом. Сонценяточко було дуже добрим, тож одазу полинуло до дітей. Воно білило промінням обличчя дітей і гралося блиском на різних поверхнях. Маленьке кошеня Муркотик спробувало зловити лапками сонячий зайчик, та в нього нічого не вийшло… І Муркотик засмутився.
-Сонценяточко, я тебе з’їм! – сказав Муркотик.
-Як це ти, цікаво, збираєшся його з’їсти, якщо ти навіть зловити його не можеш – зловтішно сказала лисичка Матильда.
-Не їж мене, давай домовимося! – сказало Сонценяточко і усміхнулося.
-Гаразд. Давай домовимося. А про що? – запитав Муркотик і сів.
-Давай краще товаришувати! – засвітилося Сонценяточко.
-Давай! А як? – запитало кошеня.
-Дуже просто! Ми будемо гратися разом!
-Яка чудова ідея! – зрадів пухнастик.
-Я теж хочу – буркнула лисичка.
-Давайте гратися і дружити разом! – запропонувало Сонценяточко.
З того часу усі кошенята люблять гратися із сонячними зайчиками. І не тільки вони… :)
2014 р.
