Залиш мені смак твоїх ніжних губ
І поцілуй мене так, наче це востаннє.
По тілу ще відчутний дотик рук...
Почуй моє безмовнеє благання!!!
Візьми в обійми, як мале дитя,
І пригорни до себе, наче рідну.
Я прошепчу тихенько: "Я твоя..."
А ти, всміхнувшись, скажеш: "Юль, я вірю!"
Поглянь у вічі, наче вже помру,
З тією ніжністю, з останньою любов'ю.
Давай зіграємо в одну буденну гру:
Ти будеш вірить, що я лиш з тобою.
Давай з тобою будем жити так,
Неначе завтра з нас когось не стане,
Любов нехай летить, неначе птах,
І проліта над нашими містами.
Між нами кілометрів сотні дві,
Південно-західна між нами залізниця,
Але приїду я на вихідні
І пристрасть запала в моїх зінницях.
Залиш мені смак твоїх ніжних губ
І поцілуй так, наче це востаннє...
