Блакитноока, білошерста, ще й глухая…
Хвоста задерши, крутиться маніжка,
Валує так, що вуха закладає -
Оце то кішка!
Який там сором, не зважає. Сповіщає,
Що вділить всіх, аби лишень схотіли.
Жадання має й парубків збирає,
Бахурка біла!
Овва, замовкла. Бо за шкірку вже тримає…
Паркан заквітчано черговиками...
Він педалює й очка прижмуряє,
Несе боками.
З другим пойнялась, (дехто вискнув - потерпає,
Бо уд зготовлений та й яйця спухли).
Прохромлена, защебнута - стікає
Пипка розбухла.
Так щиродайно кішка долу припадає,
Хвіст набік, наче зроду те робила.
А різношорсте панство не вгаває -
Встромля щосили.
Тут - око витекло, а там - хвоста немає,
Як на підбір, все товариство ставне!
Он дехто на всі ноги шкутильгає,
А пойме – справно.
Ну ж личка – не бандит, то вже пірат...
Оце-то матиму породних кошенят…
Красуня )) 
весна невідворотна!! ))
(Здається я його вже читала раніше?)
