Шукаю забуття у літній ночі,
У хвилях неба...
В зоряних вітрів
Благаю помочі...
Мовчать високі зодчі -
Мабуть, так високо моїх не чутно слів.
А тут безмір'я фальші та облуди!
А тут безмежжя підступу і зла!
О, хто такі ці тіні вперті?
Хто ці люди,
Котрі випалюють усю мене до тла?!
І хто Боги ці - безголосі пави?
На хвилях неба темні катери...
Шукаю забуття...
Вгорі, на переправі,
Мовчать, як завжди, зодчі, зорі і вітри...
(10.06.14)
У такі важкі життєві часи всі ми шукаємо забуття, намагаємось втекти від реальності. Але це допомагає лише на якусь мить, а потім знову болюче повернення в дійсність... Щемні емоційні рядки. Так давненько не читала тебе, скучила!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Наталочко, за Твоє витончене розуміння найсокровеннішого. Найсокровеннішого кожного з нас нині... Писала Любка Долик про сон, з котрого просила розбудити - отак воно ніби страшний сон, що ніяк не закінчиться, та болить надто явно, надто явно!
Дякую Тобі ще раз, люба, тримаймося!
Глибокий психологічно-філософський твір. маленький трактат, але трохи песимістичний, на жаль...
Не так уже все безнадійно на цій чудовій землі!
Бажаю щастя і РАДОСТІ!
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, не так... Та, погодьтесь, бувають хвилини, коли здається все сіро-темним.
Дякую за глибину розуміння!
Усім нам - оптимізму! І що головне - щоб в цього оптимізму були реальні пдстави!
Гарно. Нагадує про те, що нам всім треба звільнятись від нав'язаних бажань та ідей та жити так, як вимагаєнаша біологічно-психологічна система)
Леся Геник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Насправді все дуже просто і легко. Та, мабуть, вже кожен з нас запрограмований на ускладнення світосприйняття, а відповідно, потім приходиться шукати простого виходу зі складної ситуації...
Дякую, що завітали!