Виростав малий хлопчисько в люблячій родині,
Ім’я в нього хвацьке було,Баром звався нині.
А як парубком завзятим став в селі ходити
Сохло серце у дівчаток, не знав ,що робити.
Одна його покохала,хай їй буде темно.
Мама відьмою чигала,зло робила вправно.
Полягло серденько Бара до дівчини Вінки,
Не змогла здолать кохання, та проклята жінка.
День весільний у селі,молодята в щасті,
Та з’явились відьмаки,сталося нещастя.
Відьма зілля наварила , заклинання каже ,
Молодяток ним облила,земля не розкаже.
Зникли діти,люди взялись бігти до ворожки ,
Та, вороною злетіла ,а галкою дочка.
Заридала мати Бара ,на земельку впала,
Де стояли молодята ,сльози проливала.
Диво сталось,аж прозріли всі люди довкола.
Заросла стежина зіллям до отчого дому.
Цвіт блакитний ,лист блискучий тягнеться стежинков,
І назвали його люди чудово Барвінком.
Тай до нині той барвінок росте стежечками,
У віночки на весілля плететься дружками.
Біля хати у садочку красується журно ,
Голубими квіточками ,плетений ажурно.
08.06.14р.
