UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валя Савелюк: ЗАВІЗНО - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ уляна задарма, 02.06.2014 - 18:50
...у нас теж дощами ЗАВІЗНО...гарне слово,я ніколи такого не чула....гарно! 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
дякую, Ляночко... у нас все ще дощиться 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
ну, дощ танцює пристрасно по всіляких поверхнях, бо вони, як от листки, може й радіють йому, але чинять опір - відштовхують, навіть сама земля, де вона нага, як от дороги чи стежки, чи й між рослинами на городі - змушує його ще підстрибнути, перед тим як остаточно приземлитися, навіть калюжі чи озера - одне слово все, що поверхня... а от трава - вона йому опору не чинить, тому з травою дощ завжди шепчеться - трава й сама на дощ схожа, тільки навпаки... дякую Вам, пані zazemlena... приємно говорити про дощ - під дощ... 
GreViZ, 01.06.2014 - 23:50
Дійсно, танок дощових крапель спостерігати цікаво, але тривала похмура погода навіює відповідний настрій, та все ж, тримаймо його ближче до весняно сонячного 
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
усе, навіть пристрасно бажане, почавшись одного разу - має свого часу закінчуватися, мати свою перерву, бо ризикує з тривалістю часу переходити у свою протилежність - спочатку у терпіння, а тоді і в НЕтерпіння, далі в протест, у спробу позбутися від того, що триває занадто довго і не змінюється... це нагадує мені одне із свідчень Сведенборга про тих людей, які за земного життя вірили, що Царство Небесне - це безкінечна молитва у храмі і співання духовних гімнів... сягнувши світу віри своєї - вони потрапляють у таке місце, де суціль самі но храми і в кожному триває служба... і от, ці - вже небожителі - першу "добу" з насолодою і благоговійно стоять на службі і співають, і моляться, на другу добу - вже починають роззиратися кругом і втрачати інтерес до служби, яка триває без перерви, на третю добу вони намагаються вийти із храмів, але їх зупиняють і вмовляють залишатися, бо так має бути цілу вічність, як вони і вірили за земного свого життя, все завершується тим, що на четверту-п"яту добу вони просто утікають із храмів, бо навіть безкінечна молитва і співання - неможливі, якщо вони безперервні і безкінечні... так душі (чи духи) людей пересвідчуються, що віра їхня про Царство Небесне була не досконалою... так і дощ... дякую Вам, пане Вікторе, і Ви праві цілковито, кажучи, що настрій може і не залежати од дощу, який занадто загостювався... хоча - вплив відповідний звичайно є...
Наталя Данилюк, 01.06.2014 - 22:26
Так, останніми днями дощ - частий гість. Вже й забагато його, як-не-як перший день літа, а ллє, як з відра!.. Та ще й холодно. Канканить від душі! Гарний у Вас дощ, образний і пластичний - справжній танцюрист!     
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
хоч дощ і чоловічого роду, а канкан виконують жінки, але, як виявилося, спочатку у таких танцях і чоловіки не стояли осторонь, тому, я подумала, що з незначною натяжкою можна так висловити "запальність" танців дощу на поверхнях, у тому числі й листків... отака невеличка таємничка моя... хоча слово канкан виникло саме собою в момент споглядання дощу...дякую вам, пані Наталю... за пронозом - дощів іще до кінця тижня - цього, який нині ось починається - а тоді вже буде сонячно...
Валя Савелюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
завізно - не завезено, а(як?) - "дуже багато"... дякую, пане Олексо
|
|
|
||||||||||||||||||||||
