***
О Ваші жести, погляди зухвалі!
Звучать альянсу натяки лукаві...
Розбурхалась, не сплю всю ніч...
Жіноча хіть сприймає, як належне,
та логіка тлумачить протилежне,
а логіка – то не остання річ!!!
***
Розгніваний відмовою блондин,
давайте обійдемось без "конфузій".
Недолік Ваш – всього лише один –
Ви не вписались в світ моїх ілюзій.
***
Занурилась в думки по самі вуха,
аж почуття хлюпнули через край...
Як добре, що ніхто їх не підслухав!
О пані, вам не соромно? Ай-ай!..
Дуже вдалі та влучні Ваші мініатюри, Світланочко! Рідкісний талант - стисло, декількома словами відображати глибокі думки!
З повагою
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Чомусь тягне писати стисло. Отримую задоволення саме від таких віршів. Жаль, що колись я зневажливо поставилась до них і не зберегла, могла б цілу книжечку видати.
Дякую щиро, що не забуваєте мене і знаходите такі теплі слова.
Чудова підбірка! Гарні змістовні рядки і майстерно втілені ідеї в лаконічній формі!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Приємно! Ви коментуєте, як справжній професіонал: загалом, зміст і форма.
Тим приємніше, що відгук позитивний.
Але від Вас я готова прийняти з подякою любі зауваження
О, пані, не соромтеся, не треба...
Соромились ми надто довго з Вами.
На дискотеку не пускали мами,
Тепер ми - чоловікова потреба...
А де ж самі ми?.. Хто спитає в нас
Чого от зараз, саме зараз хочеш...
Не опускайте, пані, долу очі,
Бо САМЕ ЗАРАЗ Ваш надворі час!!!
Світланко, я Вас люблю, як Ви чудово пишете свої мініатюри...
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А як я Вас люблю, Любочко! За відвертість, щирість, дотепність і гостре слівце.
І за чудові експромти, які, часом, бувають вагоміші за сам твір.