Як хвиля в морі плине -
Міняється, гуркоче,
Так само й мова лине –
То плаче, то регоче.
Сторінка європейська
Зігріта сонцем й нині.
Тут рідна нам земелька
Зоветься Україна.
То ж справжня на просторі -
І усна, і письмова,
І в радості, і в горі -
Це українська мова.
Лише вона єдина
Від предків нам дісталась.
Прикмета України!
І гордість, і державність.
Вже не одне століття
Винищують тут мову.
Лежить вона в багатті.
Та з пекла сяє знову.
Хай рідна наша мова
Очиститься, полине…
Навіки є основа!
То й буде в нас країна!
Замолена донині
Дідами-прадідами
Розквітне в Україні
Та завжди буде з нами!
Пливе вона, співає,
Дзвенить, дзюрчить, шепоче.
Нехай біди не знає!
Хай сяє дні і ночі.
Душа під небо в’ється,
Як чую чисту мову!
Мов музика проллється,
Мов солов’ї тут знову!
Нехай на цих просторах
Ростуть всілякі квіти!
Та більше місць без горя
Дай квітці з заповіту!
17.01.2014 р.
Фото з ынету.
*Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову.*
