Йому потрібен Париж
Ти втомився… Тобі набридло відчувати мої відчуття. Ти давно хотів піти, а я примушую тебе бути і бути… Ти зрадив, а я вдала, що не помітила… Не бачила, не чула НЕЛЮБОВІ.
В реквізитах твоїх почуттів про любов не йдеться. А знаєш, вся прикрість в тому, що в мені теж ніколи не було любові до тебе. Так-так, пробач мою розбещену юність. Вона ніяк не награється.
Була пристрасть, та й ту вбила відстань. Париж – Париж… Місто циніків (!). Ні, цинічних зрадників. Забув українську мову?! Не розумієш всіх слів? Ну що ж, тоді аналізуй мої вчинки…
- Що ти робиш?
- Роздіваюся.
- Ти ненормальна!
- … Давно.
- Чого ти добиваєшся?!
- Твого збудження.
- Ти… Не така!!!
- Така! Я лялька. Бери мене. Грайся.
- Я тебе ненавиджу.
- Я тебе, мабуть, теж.
- Я! Я-я-я-я! Не знаю, що казати.
- А знаєш, що?
- Що?
- Іди геть.
Ти так втомився… Тобі треба в Париж.
merci)
merci)
