Наша квартира - то зона відчуження;
Кожен куток в ній волає самотністю...
Хворе кохання ...Чи буде одужання?
З ким поєдинок - колишнім чи з совістю?
Маски облич вже злилися із душами,
Знову крізь сльози я посмішку вишию ...
Як і коли ми зробились байдужими
В світі, що пахнув шаленою вишнею? ..
Стежка між нами - спориш непротоптаний ...
Всі перші кроки давно уже зроблено ...
Вечір ходив за вікном заклопотаний,
Ношу мовчання поніс знову згорблено ...
Скельця рожеві дощенту розтріскані
Десь у альбомах з ясними світлинами ...
Хто між чужими вимірює відстані
Цими яскравими щастя краплинами?..
Крила моï уже міллю поïжені -
Не врятував ïх і спогад лавандовий ...
Тільки уперта надія засніжені
Ще зігріває пелЮстки трояндові ...
це не моя істрія.
"Маски облич вже злилися із душами,
Знову крізь сльози я посмішку вишию ...
Як і коли ми зробились байдужими
В світі, що пахнув шаленою вишнею?"
Це наша спільна історія
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ти словами вишиваєш
Вишиванки кращі маків.
Де ти ту красу збираєш?
Може,Янгол сотні знаків
Вималювує для тебе.
Ти збираєш у торбинку.
Та залиш щось і для мене.
Я присяду на хвилинку.
Наберусь краси у сонця,
І роздам її в долоньки.
Тихо сяду у віконця,
Запитаю у бджілоньки:
-Чом це Любоньки всі вірші
Вимальовує словами?
Чи то аркуши біліші,
Користується фарбами?
Відповіла мені бджілка:
-Бо вона на мене схожа.
Трудівниця...
Впала гілка,
І зламалась огорожа.
А на ній вірші писались,
Із повітря,неба,хмарок.
Бджілки довго мед збирали,
Розливали у світанок.
Де таку красу збираєш?
Тобі вітер помагає?!
А,та ти сама не знаєш?
Хто?То місяць старий знає?
Ти у мене трудівниця.
Ти найкраща,так,я знаю.
Ти у мене чарівниця...
Я цілую...Обнімаю...
Любов Ігнатова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
як же я тебе люблю!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Це так гарно, спасибі тобі, Янголе!!!