Люстерко – загадкове диво!
В нім потайна, магічна сила
лякає часто протиріччям:
це я дивлюсь, чи з потойбіччя?
Колись тендітна гарна краля
дивилася із задзеркалля,
іскрилась, мов фонтан, кокетка,
вся з себе – ягідка, конфетка.
У часі краля розчинилась...
З роками дама вже дивилась –
привітна, посміхалась мило,
ми досить мирно з нею жили.
Тепер я в люстро не дивлюся,
бо там ховається бабуся.
Підлещуюсь до того лику –
вона ж єхидно морщить пику.
Старіє люстро! Тра змінити,
щоб задзеркальців відселити
і не вдивлятися до скону
в якусь страхітливу Горгону.
Почаще просто нужно в зеркало смотреть,..тогда и перемены можно не заметить,..и узнавать себя,и строить рожицы самой себе,..смеяться,улыбаться,..но не плакать!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Оля! Рожу уже строить не надо! Она уже состроена.
Плакать по этому поводу – бесполезно, остается только смеяться над "пародией лица", как образно сказал І.Терен.
Треба вміти дивитися в люстерко.З роками міняти позицію. Я завжди вишукую, з якого куточка краще цього року виглядаю. А тоді, чи голову тримати підняту, чи трошки спустити ну і так далі і тому подібне! Вічна жіноча проблема!
Світлана Моренець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Мила Горлице, щиро дякую за суто жіночу підтримку Але, колись приходить той час, що "... а вы, друзья, как ни садитесь, но в музыканты не годитесь..." Та ми ще поборемось! дякую, що завітали