Щодо незадоволення коханням ( філософсько-еротичне )
В чім винен я, моя маленька,
Що інтерес до тебе згас?
Весела, ніжна, солоденька,
Без меркантильності прикрас,
Іний би мав, та був щасливий
Тебе, і думав би собі-
Яке ж-то щастя привалило...
А може й ні... Не думав би...
Але не я. Потік гарячий
Кохання, пестощів, бажань
Я довго-витончено вдячу
На відповідь тобі. Це дань
Моя тобі... Та ти не можеш
Зіграти роль, коли моє
Бажання ти нестримно ловиш,
І саме те мені даєш,
Що хочу я, чого жадаю,
Окрім загальних почуттів...
Не зрозумієш... Не пізнаєш..
Ти гарна... Та вже відлетів
Мій інтерес тієї ночі,
Що так жадала діалогу...
Та ти не можеш... Чи не хочеш...
Ти створена не задля цього...
Ти можеш те лиш, що ти можеш,
Ніяк не більше. Ця програма
В тобі незмінно-непорочна,
Як цнота Єви і Адама...
А я шукав в тобі не Єву,
(давно ця тема відлетіла)...
Шукав гріху проросле древо,
Шукав Ліліт прекрасне тіло,
Шукав безумства зорепаду,
Шукав зірниці серед ночі,
Шукав в тобі свою відраду.
Життя і смерть... Та ти не хочеш,
Вже вдягнена у втому шалу,
Задовольнить усі бажання.
Потреби в цьому ти не мала...
То марні й мОї сподівання...
Отак удвох скрізь ночі морок
В сплетінні тіл себе проносим.
Фантазій цвіт звели на порох...
Та відпустити не попросим
Одне одного. Ми- надбАння
Міцної дружби. Сексу зливи.
Це нам замінює кохання.
Ми гарні люди. То ж не диво,
Що механічно давим ложе
Без барв, без вишуків, сюжетів...
Та я поет... І дай-но Боже
Зустріть мені Свою Поетку...
Ми вдвох чинитимемо дії
Такі, що світ не бачив... Боже!..
Удвох здійснити наші мрії
Одне однОму допоможем...
А ти, мала, іще зустрінеш
Собі, на щастя, чоловіка.
Як механічне піаніно,
Сімейне щастя з ним довіку
Зіграє вальси Мендельсона.
І я, вдоволено-драйвово,
Вдягнувшись у костюм фасону
Знайомого, вас поздоровлю.
Ліліт...
в її життя Ви навіть не ввійшли...
так навіть краще...просто...і без болі...
лише скажіть...що з нею Ви знайшли?..
яким був смак...її кусочка солі?..
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Та звідки ж я знаю? Самі ж кажете, що я навіть не ввійшов... В...
Гарно!!!!! У нас люди неперевершені на сайті, навіть з якихось непорозумінь, вірші гарненькі творять!!!!!!
Гарного всім настрою!!!!!!!!!!! І кохання........
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Ай, Любонько!!! Ну хто ж так іще втішить? Так то ж не я. То ПОЕТ якийсь там, "красивий сам собою..."
Дуже гарний вірш... Його герой - поетична творча натура( чимось схожий на художника з мого вірша), а такі люди завжди перебувають у пошуках нового натхнення, щоб творити нові і нові шедеври... Може для героїні цього твору це неабияка перешкода, але інші люди завжди прагнуть його компанії Вільних духом людей, як і вільних птахів, важко впіймати у "клітку сімейного життя" Бажаю вашому герою зустріти Його Поетку і написати про неї повний щастя новий вірш!
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прочла. И что? Вам нужен костюм на прокат или диск записать с музыкой? Это не в моей компетенции. Есть какие-то проблемы другого характера? Внесите ясность.
Сокольник відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Хм..." Что? "- Ничего (желтые ботинки). Разве я Вас о чем-то просил?