Українці! Збережіть свою мову!
Її втрату вам Бог не пробачить!
Бо заклятого ворога змову
Лиш Іуда і дурень не бачить!
Українці! Захистіть свою мову!
Хто за вас це повинен робити?
Тож, співайте на ній колискову,
З молоком щоб любов цю привити.
Українці! Кохайтеся в мові!
В розмаїтті барвистого слова!
Україна воскресне з любові,
Коли виповнить душу всю мова.
Українці! Любіть свою мову!
Незбагненого всесвіту трунок,
Неймовірно багату, казкову,
Божий дар і небес поцілунок!
Українці! Цінуйте цю мову!
Її велич, що не осягнути,
Усі барви і розкіш святкову,
Яку серцем лиш можна збагнути!
Українці! Все інше це зрада!
Зрада нашого древнього роду!
Адже мова, це як барикада,
Вона впаде – не буде народу!
01.04.2014 р.
Таке враження,що Ваші вірші просто ллються з Вас: настільки органічна і плавна мова! Особливо до серця "Божий дар і небес поцілунок!" - так про мову! Чудо!
Мирослав Вересюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так інколи вдається віршоване слово. Головне писати щиро і про те, що болить, що пройшло крізь душу!
Особливо до серця "Божий дар і небес поцілунок!" - так про мову! Чудо! 
Так інколи вдається віршоване слово. Головне писати щиро і про те, що болить, що пройшло крізь душу!
Будь ласка!
