|
У нашому лісі, як Усюди, є крамнички, кав’ярні, книгарні, лікарні, школи та садочки. Звісно, що є різні розваги: кінотеатр, театр, стадіон та ще багато чого. Дорослі працюють, і мають багато різних обов’язків та справ, а малеча розважається собі, коли вільні від садочка та школи.
Сьогодні розповім вам про братиків Кроликів. Цих звірят усі в нашому лісі знають, як гарних спортсменів, бігунів та стрибунів. Не так давно у нас відкрився парк атракціонів. Чого тут тільки нема: каруселі, батути, підвісні мотузкові дороги з перешкодами, а ще роледром. Усі звірята терміново вирішили вчитися кататися на роликах. І як ви гадаєте, хто робить найбільші успіхи? Авжеж Кролики. Як ви вже знаєте, вони спритні спортсмени, отож ролики опанували чи не найпершими.
Одного дня Кролики вирішили, що мають бути чемпіонами в цьому виді спорту. Тренувалися завзято щодня, і вже впевнено випереджали інших звірят на роледромі. Та от біда, стали наші Кролики зазнаватися, над друзями насміхатися.
- Гей посунься черепахо, - гукали Білочці.
- Ти чого така неповоротка, - це вже до Лисички.
- Дорогу майстрам, - викрикували раз-по-раз то Їжачкові, то Ведмедю.
Звірята звісно ж ображалися. Хіба так можна поводитись? Та Кролики ні на кого не зважали. Проїжджаючи мимо Мишки, штовхнули малу так, що та не втримавшись впала і заплакала, а вони з голосним реготом помчали собі далі.
- Як не соромно! – промовив Їжачок, під’їхав до Мишки, подав їй лапку й допоміг підвестися. – Не плач Мишко, ось провчимо ми цих нахаб та задавак. Мишка перестала плакати і подякувала Їжачкові.
Після того, як звірята покаталися на роликах, усі зібралися на галявині, і почали радитися, як провчити Кроликів.
- Може їх теж ображати, та трохи поштовхати? – запропонував Борсучок.
- Е ні! – відповів Вовчик, - тоді ми будемо такі ж, як і вони не чемні. Треба щось інше придумати.
- Я знаю, що робити, - поважно мовив Ведмедик. – Ходімо до дідуся Сича. Він обов’язково нам щось порадить, бо йому аж сто років, і він наймудріший в нашому лісі.
- Згода, згода, - зашуміли всі разом.
Невеличкою юрбою звірята подалися до старого Сича, що жив на найбільшій у лісі ялині.
- Дідусю! Дідусю, - покликали всі разом, – нам потрібна твоя мудра порада.
- Слухаю вас уважно діти, - відповів дідусь Сич. – Чекайте лишень, підлечу до вас ближче, бо трохи недочуваю вже.
Коли старенький вмостився на найнижчій гілці ялини, діти розповіли йому, чого прийшли.
- От халепа, - вислухавши звірят, мовив мудрий Сич. – Отже Кроленята стали хвальками та задирами?
- Так дідусю, - сумно відказали малі. – Раніше всі ми разом гралися, а тепер вони над нами насміхаються, ображають, дразнять і вихваляються.
- Що ж, є один спосіб, котрий навчить їх добре поводитися.
- Який? – запитали звірята.
- Дуже простий, не приймайте Кроликів у свою компанію гратися до тих пір, поки вони не виправляться й не навчаться чемно поводитись з усіма. Приходитимуть погратися, кажіть, що з хвальками та задирами навіть знатися не хочете.
- Ура! Дякуємо дідусю за пораду. – Зраділи звірята і подалися до дому.
А в наступні дні робили вигляд, що братиків Кроликів не помічають, коли ті приходили погратися до їхнього гурту. Казали їм мудрі Сичеві слова:
- Не будемо з вами до тих пір гратися, поки будете задаватися.
- Ну й не треба! – відповідали Кролики, але їм було дуже не приємно, та й гратися хотілося разом з усіма.
Так продовжувалося кілька днів, аж поки одного разу Кролики прийшли і сказали звірятам:
- Вибачте нам будь ласка. Ми більше не будемо перед вами вихвалятися, не будемо хизуватися. А ще будемо вам допомагати вчитись на роликах кататися, тільки грайтеся з нами, бо нам дуже сумно й соромно, що ми вас ображали.
- Гаразд, - відповіли звірята, - вибачаємо!
З того часу, звірята дружно разом гралися, а Кролики дотримали слово й навчали всіх бажаючих кататися на роликах і більше не хизувалися.
ID:
488400
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.03.2014 23:21:54
© дата внесення змiн: 26.10.2014 00:32:52
автор: Ніжність - Віталія Савченко
Вкажіть причину вашої скарги
|
Повчально. Дуже мудра казочка. Дякую за пригорщу світлого дитинства! 
