Моїй подрузі Христині Скоп за її чудові поради
На порадах цієї людини
Я би виплекав рими у лід.
Чи б метафорам змінював стилі,
Асонанси ховав в аксиніт.
Розумів я людей поліхро́мність,
Їх дзеркальну хіра́льність думок.
Та не знав лиш, від кого у скроні
Міг почути я зрадництва крок.
Ти казала, що люди привітні,
Та бувають знебарвлені злом… .
Якби люди були метаміктні,
Чиє серце не стало би склом?
І куди би не йшла наша мрія
В іриза́ції сонячних барв,
Все ж присутня анізотропі́я,
Як долаєм ми течію вплав.
Хай синго́нія тетрагона́льна,
Та симетрія дум непряма.
Я на людях це бачив банально,
Коли серця в них просто нема.
Ми не є мінералами стада,
І на кожен-то свій п’єдестал
Вдячно ставлю я твою пораду,
Бо ж-то серце у нас – не кристал.
Просто чудово! Дуже приємно! Можу тільки сказати Дякую
Oleg Kolibaba відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Завжди радий присвячувати чудовим людям свої маленькі поетизовані думки. Можливо, занадто закручено , але надзвичайно дякую за розуміння, за поради, за все
Чудово, Олеже... Стільки математичних термінів, але... читається легко!
Oleg Kolibaba відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, приємно чути схвальний відгук Всі ці терміни чудово лягали під трьохскладовий розмір, тож потреба в наголосах скорочувалася. А загалом уся ця поетична геологія набула потрібного змісту. Тож, ще раз дуже дякую!