Ти ніколи мені не подзвониш
І не скажеш: «Привіт, як діла?»
Про проблеми не поговориш,
Не розрадиш6 «Все пройде, мила»
Мені важко бувало, страшно,
Як безвихідь тиснула на грудь,
Ти повчав: «Не плач, моя пташко,
Всі незгоди і біди забудь».
Веселив мене часто , хоч сам
біль терпів і нестерпну тугу
Це відомо лише небесам,
Як найблищому вірному другу.
Ти пішов , як і жив тихенько,
Ти ні слова нам не сказав,
Залишив лиш матусю стареньку
І мене самотню серед трав.
Я не вірила . що буде все так просто,
Навіть не чекала я біди.
Знала , що живеш - і цього досить,
Кликав ти - і я могла прийти.
Ми бродили по лісах і горах ,
Де гриби ховалися під лист,
І ніхто нам не сказав , що горе
Підкрадається до нас , мов лис.
Допомоги не просив ніколи,
Завжди все було , як у людей,
Мовчки глянув - і пішов за гори,
Де тумани сиві назавжди.
