Прадавній Пантеон* стоїть велично
На восьмій (та невидимій) горі.
А решта сім** перекладають вічність
Із пліч вождів на плечі бунтарів.
Боги міняють маски. Грають маси
Трагічної комедії сюжет.
Вмирають вої на потіху Марсу,
І ворон поспішає на бенкет.
В ріллю небес ідеї-зорі сіють,
А сходять терни геніям на зло.
Грядуть нові пророки і месії
Із мудрості робити ремесло.
Бреде душа самотнім пілігримом.
У правді пізнає гріховну суть.
Блукає в римах… на шляху до Риму…
Не там шукає істини, мабуть…
*Пантеон - храм усіх богів у Римі.
**Рим побудований на семи пагорбах.
Хотілось би вірити,що на цей раз не терни зійдуть на нашій ниві,- так ввігнала в спину братній ніж сусідка,- і хто скаже,- що далі?..
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я зажди була патріотом і щиро вірила, що недалеко вже той час, коли Україна вийде із пітьми. Проте часто мене картають і інші думки: а може ми всі всього лише ляльки у тій виставі, що вже давно кимось написана? Може люди просто діють згідно вічно-дурних законів природи, самі того не розуміючи?
Дякую за візит!
ми не Рим, слава Богу, то Росії забаганка, ми Небесний Єрусалим, тож і страждаємо на протязі багатьох століть,.. шукаємо не там...
чудовий вірш, задумливий
Лілія Ніколаєнко відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00