Хоч ти не мій, а я люблю тебе без тями,
Ми бачимося рідко, хоч давно знайомі.
Старенький Львів, ти знов зустрів мене дощами,
А попрощаєшся світлинами в альбомі.
Люблю тебе із перших сходинок вокзалу,
Із перших кроків по бруківці мокро-сірій.
Люблю красу твою класично-досконалу:
Твої світанки, звуки, запахи і мрії.
Твої кав'ярні та "Майстерня шоколаду" -
Якби ти був людиною, то мав би карі очі.
Та хоч там що, у тобі завжди все доладу:
Холодні ранки, полудні спекотні, теплі ночі.
Фонтани біля ратуші та "Італійський дворик",
Десятки лавок зі своїми балачками -
Твоя гостинність - унікальна (без риторик).
Люблю блукати затишними вуличками.
Високий Замок - твоя мудрість неозора
І дух свободи, що усім дарує крила.
Коли опівдні небо, як вода, прозоре,
Твій вітер щастю знову напина вітрила.
Твої музеї, галереї, вернісажі...
Хоч в нас з тобою спільних фото небагато,
Я так люблю твої розкидані пейзажі.
Люблю тебе, бо ти завжди даруєш свято.
