Немає більше дороги назад, ми вже не будемо тими, що були раніше
Немає більше дороги назад, ми вже не будемо тими, що були раніше.
***
Твої сини та доньки зброю склали, та впали від залізних злісних куль…
І вже не буде їхніх щирих та відкритих посмішок, не буде більше жодних слів,
І «Слава Україні!» не зірветься більше з їхніх вуст…
Вони злетять в далеку синю даль, вони покинуть нашу грішну землю.
Ми лиш помолимось за них, за їх довічний світлий спокій…
І свічку не одну запалимо, і пам’ятатимемо тих Героїв…
І побудуємо нове життя, нову, нашу Вкраїну,
Щоби не соромно було сказати «Так, Я – Українець!»…
Щоб все було це не дарма, щоб не дарма червона кров та пролилась,
Щоб не дарма сльозами ми умились…
Щоби з колін ми нашу неньку Україну підняли,
Щоб пам’ятали ми завжди, за що стояли й проти кого зброю підняли…
І вже весна на своїх крилах нам надію принесе,
підтримає і вселить віру,
у ті гарячі молоді серця.
Я лише жити хочу на моїй землі,
Я лише прагну, аби впала та стіна, глухий бар’єр,
Я лише прагну до життя без болю й без війни.
Я лише хочу, аби Захід й Схід єдналися й браталися,
Я лише прагну, як і більшість, жити у своїм краю,
Я лише хочу, аби все це не було дарма…
***
Світлій пам’яті Небесної Сотні.
Вірш, сповнений надії... Я думаю, що ця революція змінила мислення у сотні тисяч українців і перетворила їх на справжніх патріотів. Слава Україні! І вічна пам'ять загиблим!
Annaleto відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
