Первый бард у эльфов я.
Страна моя лежит под светом летних звезд.
Песня Талиесина
***
Коли у просторі струмує тиша й дзвенить мільйонами мелодій, із землі проростають паростки і тягнуться до світла. За одну мить ліси виростають, старіють, вмирають, а за ними підносяться нові. Незбагненно далекий космос пронизує саму сутність Природи й відбивається у очах, сповнених пустоти. Далекий і рідний холод нічного сяйва зір.
***
Чи ти чуєш мене, зерне?
Чи ти чуєш шепіт зір?
По холодному камінню
шелестить води струмінь.
Чи ти бачиш сяйво сонця?
Запашне його тепло?
У моїй малій долонці
вікно неба розсвіло.
Чи легкі вітри, о Дубе?
Повідають лісу сни?
У своїй земній задумі
мріють небом віщуни.
Прикріплене фото: A Delicate Mind on Flickr
