В думках лише туман
І крок за кроком пил
Забуте його я
Закрите від усіх,
І їде пойзд вниз
горить його ім'я,
І за кермом лиш він
В його думках вона
Води вже не було
І залишився сам
Лише одне крило
Хотів віддати вам,
Спасти усе хотів
Боровся і марнів,
Але у скронях біль
І розум полетів,
Руки не підіймав
Він просто гнав веред
Закрив усе своє
І все згадав за мить,
Адже у нього теж
в середині болить,
Хотів вже відійти
Упасти і піти..
Але лише вона
Могла його спасти,
Вона стояла там
де колія іде
Вона все вірила, чекала,
що там його знайде
Він гнав свій поїзд так.
Що рейки позбивав
Але в думках її
весь час він обіймав,
Забув немов усе
і в серці відлягло
Не сподівався він на те,
що далі так було
Дивилась. Лиш йому дарила океан
і всю свою журбу,
Вона дивилась в низ
З високого мосту
Хотіла вже піти,
але відчула звук
Позаду неї сон.Не сон.
То був лиш він
Вона його побачила
з усіх його сторін
Він говорив так тихо
І обіймав до сліз
Не міг він уявити
Весь світ без неї,скрізь...
