О Кобзарю величний, звертаюсь до тебе,
Бо для мене давно ти уже чоловік.
Якого ангели славлять на небі,
А Ненька твоя тебе – цілий вік.
Для чого ти, Батьку, за правду боровся?
Для чого ти потом землю скропив?
Коли твоя правда аж до Заросся,
А бур’ян нашу землю давно полонив.
Невже говорив так для свого народу,
Що серце у нього, як щебінь в душі?
Та діло всихає в похмуру погоду,
А маму твою добивають в тиші.
Шевченку Тарасе, нема того духу,
Що ти розповів в Заповіті своїм.
Брати підіймаються тільки слуху,
А падають, неначе, Єршалаїм.
Розумні гетьмани були того часу
І ти серед них добрий світла пучок.
На нашу Вкраїну кидали гримаси,
А зараз її ведуть на гачок.
Ти в нашій шані,в повстаннях Майдану,
А ті – наче віття сухої верби.
Для чого тебе скатували тирани?
Скільки сліз ти ковтнув у гіркої журби?
Я, Кобзарю, звертаюсь до тебе,
Бо для мене давно ти уже чоловік.
Якого ангели славлять на небі,
А Ненька твоя тебе – цілий вік.
Олег Гаврилевич, 10 березня 2006 рік.
