А Крути знову повертають героїв нації Тобі,
Тобі славетна Україно, синів - прослав їх навіки.
За власну гідність і за волю Вкраїни-матері, вони
Колись відважно заступились, на бій останній всі пішли.
А чи хотіли вони вмерти, а чи хотіли полягти
У той січневий день морозний за рідну землю,
Як і ти, вони хотіли жить, любити, до матерів своїх прийти,
Але натомість, юні хлопці в холодну землю полягли.
Та не була їх смерть даремна і не забув їх наш народ,
Бо вічна пам’ять незабутня живе над схилами дніпрових вод.
Ні, не забути, хто за волю пішов, раба в собі здолав,
І героїчно та жертовно безціннеє життя віддав.
Ті Крути знову повертають нам пам’ять гідності землі,
Сини якої надихають тепер на подвиги нові.
І от повстали патріоти за волю, правду, майбуття,
Щоб Україна пробудилась - і вже покладені життя.
Ми Крути завжди пам’ятаєм, герої ці в серцях живуть,
Одне напевне добре знаєм - вони вказали всім нам путь.
Цей путь нам треба ще здолати, його ми маємо пройти,
Щоб Україну об’єднати під гаслом світлої мети!
То вийшло, що критика вам не до смаку, друже.
Та видаливши мій вірш (а це ваше право) не зміните те, що у серці. Тож не думайте, що всидете на двох стільцях "любові до України" і "любові до Бога", бо стільці роз"їдуться і провалитесь. Тож оберайте, а не ховайтесь від відображення у дзеркалі. (Хоча мабуть це також в деякій мірі вибір). Бажаю вам всеж тики обрати вірний шлях. На цьому видаляю вас із списку, і залишаю вас у спокою. Бо ви самі видаливши мій коментар зробили цей крок. Хай щастить.
Не перекручуйте мої слова, я сказав так як написано.
Тоб-то ви ніколи не кохали, ніколи вам не було сумно, ви ніколи не намагалися зрозуміти іншого, вас не мучило безсоння, ви не милувалися сонцем, не дивилися на схід, не шурхотіли осіннім листям, не замерзали у завірюсі. Так, зараз складний час, це вірно, і кожен з нас переживає його по своєму. Ви так, хтось інакше. Все зрозуміло. Та ви як поєт маєте нести людям світло, порозуміння, любов, бажання жити у мирі (бо ви казали, що віруюча людина). Чи у вашому серці немає місця для прощення і розуміння? Ви спочатку всіх ворогів перестріляєте, а потім попросивши Бога пробачення, всіх їх зрозумієте і пробачите. Якщо у вас немає у серці інших почуттів, крім закликів до повстання, то ви помилилися, що до віри. Та це вже не суттєво. Ви самі робіть вибір, що ви любите більше Бога чи Вітчизну.
Олекса Світлий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я в вірші все сказав тобі
Якщо вдумливий і уважний -
Ти усвідомиш головне -
Сенс думки, пОсил мій звитяжний!!!
Щож вірш патріотичний. Але скажіть ви пишете вірші на інші теми, чи використовюєте цей сайт як площадку для пропаганди (хай навіть пропаганди любові рідної Батьківщини). Якщо це тільки пропаганда, то я залишу вас, бо пропаганда втомлює мене. Можна закликати до любові, можна казати як ви любете Україну, рідний дім, людей і т.д. Але пропагандувати окрему точку зору...То звісно ваш вибір, я розумію. Просто хочу зрозуміти, чи є інші теми, чи тільки ця?
Олекса Світлий відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Шановний, якщо ви вважаєте, що вірші пишуть задля, як ви висловились „ пропаганди любові рідної Батьківщини”, і заради закликів до любові, до України, до рідного дому, до людей, тоді мені вас щиро жаль. Якщо така „пропаганда до Батьківщини” вас втомила, тоді читайте про „ахи-вздохи при луне”. Я пишу про те, до чого прагне серце, що мене турбує і болить. Життя сьогоденної України трагічне і страшне, тому, як писав класик: „поэтом можешь ты не быть – но гражданином быть обязан”. Сьогодні прийшов час, коли від морального і громадянського вибору кожної людини залежить майбутнє України. І кожен саме сьогодні і тепер має зробити свій вибір, тим паче, коли вважаєш себе поетом.