Гартуй слова, виточуй, як мечі,
Плекай в уяві образи і рими,
Тримай набої власної душі
Сухими!
Вони тобі згодяться у борні,
За мир і правду рідного народу.
Не проміняй на срібники дрібні
Свободу!
Коли терпіння виллється за край,
Брехні і зла підточаться основи,
Під кулі вийдеш, танки і нагай
Зі словом.
І хай тебе не зупиняє страх:
У них є лють і дикий погляд звіра,
У тебе - світло чисте у думках
І віра.
У тебе - Бог, Вітчизна і народ,
І янголів пресвітлі силуети.
Шукай собі духовних нагород,
Поете!
єдине, що можу сказати - ви, Наталю перетворюєтесь на трибуна Майдану...
і цей стан у вас ,наразі, є домінуючим
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, люба Анно! Зазвичай я майже не звертаюся до громадянської і патріотичної лірики, бо об'єкт мого зацікавлення - це довколишній світ. Та коли на душі накипає, не можу змовчати і починаю кричати про наболіле... Здіймаю бурю на поверхні зазвичай спокійного моря.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Спасибі, моя сонячна! Наболіло... Прикро, що українці опинилися по різні боки барикад, що призвело до братовбивчої війни: як інформаційної, так і фізичної...
Слово завжди було відчутною зброєї, не втратило воно своєї актуальності і нині.
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Це наймогутніша зброя, бо слово - це послання у вічність і воно несе високі духовні істини, викриває зло і неправду тоді, коли звичайна зброя залишає по собі хіба що фізичну смерть чи каліцтво. Але ж дух не прострелити з пістолета і не пробити мечем... Дякую, Валечко!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Вам, любий друже, за щире патріотичне слово, за те, що завжди вболіваєте за нашу Україну! На таких вірних синах і доньках і тримається наша Вітчизна.
Пронизливо і щемко. Бере за душу... Дай Бог, Наталю, окрилити твоїми словами тих, що не чують горіння власного серця...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дай Бог, люба Лесю! Чимало не чують і не бачать (чи тільки прикидаються, бо їм так вигідно?) Не можна робити вигляд, що нічого не відбувається, бо які ми тоді поети, якщо нам байдужа доля рідного народу? Вірю у кращі часи для всіх нас. І дякую тобі за теплу дружню підтримку!