Вальсує сніг в моєму завіконні,
На шибці тане ніжно, мов драже...
Біліє янгол в неба на долоні,
Пухнасту вовну жмутками стриже.
Із теплих шкурок заячих, овечих
Зима деревам шиє кожушки,
Хтось перекинув керамічний глечик
І розтеклись бруківкою вершки.
Жахтить калина в сяєвному сидрі,
Вгинають віти кетяги терпкі,
По ринві краплі, ніби у клепсидрі,
Течуть у білі прядива пухкі.
А навкруги - ні шурхоту, ні сплеску,
У ліхтарях застигла карамель...
І опівнічні сонні арабески
Тонує січень в лагідну пастель.
Чудову картинку намалювали... А у нас знову дощ. Знову плюс 8 градусів. Весна цвіте...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
І в нас вчора ввечері задощило, а сьогодні протягом дня погода змінювалась: то хмарно і сиро, то сонце визирне... Наче, і справді, березень! Дякую, Надієчко!
Так хочеться аби і в нас завальсував уже сніжок! Дуже гарний пейзаж намальований словами! Просто чарівно!
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую, Іринко! Так, чекали на Новий рік та Різдво, але так і не дочекалися... Тепер чекаємо на Водохреще, може трішки засніжить... Завжди тобі рада, Сонечко!
..скоро Водохреща... а там уже можна і про весну "реально" мріяти... хоча мріяти можна будь-коли - і зимою про зиму - так вийшло цього року...
Наталя Данилюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я іще про зиму не намріялася... Всеодно вимрію собі сніг, хоч трішки... Незвична зима цьогоріч, особливо для Карпат... Мабуть, зима іще наздожене своє, але не хочеться, щоб весна через це спізнилася до нас... Дякую, люба Валю!