Борис Пастернак
Тільки почую, як вальс зазвучить,
Знову загляну крізь двері в щілину.
Лампи вкрутили, зібрали стільці.
– Пурх, – і під стелю летять конфетті,
Маски і лики хурделиць нестримних.
Бачу ялинку – найпершу в житті.
Блиск і чаклунство невидимих сил,
Сепії мантій з мазками білил
Темно-коричневих і золотих
Кішок лінивих, манірних франтих.
Порхання блуз, перегуки хорів,
Рев карапузів, сміх матерів,
Брошки і коржики – в різні боки,
Фініки, книжки – на перегонки.
Дух, як із печі, кипить вертоград,
Люди і речі, і все – напрокат.
В хвойному царстві усе нарозхват,
Кожен отримав, що встиг, невпопад.
Млосно і жарко! Ялинка в поту
Клеєм і лаками п’є темноту.
Дощиком срібла по хвої стекла
В блискіт живиці і дутого скла.
Топиться віск, розм’якає смола,
Сиплються іскри, тремтять дзеркала.
Темно. Усе догорає до тла.
Мало-помалу виходять до залу
Гості потомлені із-за стола.
Шляпи, калоші і башлики –
Поки їх вічні забудьки шукають,
Ставні і двері беруть на крючки.
Зверху – квартирки у ніч відкривають.
Скоро вже півні до трьох доспівають.
Злякано тіні синіють навкруг,
Лізе квартиркою протягу дух
І новорічні вогні задуває
Свічка за свічкою, чітко, на слух, –
Фух, фух, фух, фух!
ID:
469528
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 31.12.2013 16:50:53
© дата внесення змiн: 31.12.2013 16:50:53
автор: I.Teрен
Вкажіть причину вашої скарги
|
